Жив собі на білому світі Ясний пан
Жив собі на білому світі Ясний пан. І мав велике ґаздівство.
І все у нього було ладно. І зелені сади, в яких цілий рік визрівали вишні-черешні. І блакитні озера з різноколірними коропами. І, навіть, невеличка пустеля в якій його донька Синьоока панночка могла бавитись пісочком скільки її душі було завгодно.
Доньку свою Ясний пан обожнював і кожен ранок дарував їй волошки, обійми та щиру усмішку. А Синьоока панночка милувалася квітами, дякувала батьку та сідала з ним сніжити — пити ромашковий чай та їсти хліб із медом.
— Що будеш робити сьогодні, доню? — щоранку питав Ясний пан у Синьоокої панночки.
— Спочатку гуляти в садочку, — відповідала Синьоока панночка, — слухати спів пташок. Потім піду до озер — годувати рибок у водоймах. А далі в пустелю, бавитися в оазах.
І вона йшла у фруктові сади, слухала як цвірінькає соловейко та їла солодкі черешні. Потім милувалась у водоймах жовтими, червоними та білими рибками. А тоді вирушала у пустелю малювати гілочкою на піску. Дівчинка трішки соромилася своїх малюнків, тому з полегшенням зітхала коли вітер розвіював піщинки.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!