Ти знаєш, я вдома

Шелест вітру, холод обіймів,

річки шум, та неба блакить.

Заплющуєш очі і зникаєш у мріях,

поки цей світ, зранку ще спить.

Кроки зникають в цілунках туману,

запах весни у скуйовдженім волоссі.

Ми з тобою, мій друже, герої роману,

і так вже у світі, ти знаєш, повелося.

Спокій у серці, тиша в душі,

друг біля ніг і зникає вся втома.

Поставлю тут крапку й допишу рядки,

посміхаючись сонцю, адже я вдома.

(13.04.24)