Сніг
100108
Завтра ітиме сніг.
Спершу повільно, а потім зірветься в біг.
Ти так і не втямив за що боровся,
тому і не переміг.
Бог боронить сильних і молодих,
а в мені, безтілесній, духовний вивих.
І запізно кликати лікарів —
час такий, що й без мене немало хворих.
Самота починається і закінчується в тобі,
саме так зливаються хвилі моря,
починаючи океан.
Кличеш її "коханою" лиш тому,
що так і не поцікавився іменем
досі.
Сніг іде до самої осені.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯