Медовий місяць двох генералів

Де: Бездонне море, схований простір, резиденція Неперевершеного повелителя демонів, Того-що-топить-кораблі; гостьовий будинок, спальня.

Коли: п'ять днів після попередньої сцени

- Цин-ер, якби знав, що ти такий…такий…то побрався б з тобою ще в Сяньле!

- Сінь-ер, скільки років прожив, а мізків так і не виросло. Якби ти до мене з такою пропозицією підійшов тоді, то…

- То що? Погодився б?

- (почервонів, відвернув погляд та пробурмотів щось незрозуміле)

- Цин-ер, моє серце, подивися на мене. Так що, погодився б чи ні?

- (почервонів ще сильніше) Так…

- (звуки поцілунків в перервах між словами) От чого я тягнув, а? А ще кепкував “вісімсот років, вісімсот років”. Всього-навсього вісімсот сорок три роки, сім місяців і два дні пройшло з нашої першої зустрічі до весілля…

- Сінь-ер… я досі пам’ятаю, як побачив тебе поруч із Сяньле і наче подивився на сонце…

- Це коли ти мені кулаком ледь щелепу не звернув?

- А ти пам’ятаєш, як тоді скривився, наче на дохлого пацюка глянув?

- Я тоді подумав, що до Сяньле хочуть приставити чергового безхребетного слимака, але коли побачив твої очі, навіть не встиг закритися від удару!

- (закочені догори очі) І без того не встиг би.

- (поцілунок у шию) А от і встиг би!

- Так, годі, відчепися. Цікаво, що там у цієї парочки? Нам слід писати заповіт, чи ще поживемо?

- Скільки там днів пройшло? П’ять? Якщо Хва Чен ще не вибиває двері у нашу спальню - то скоріше за все, у них все склалося добре.

- Ти ж казав, що у Чорновода він буде шукати в останню чергу!

- Я його вже вісімсот з гаком років знаю, і тверезо оцінюю наші можливості. У нього повно шпигунів серед духів, та й у Небесній столиці, впевнений, когось вже підчепив на гачок. П’ять днів - максимальний термін, щоб перевернути догори дном землю і небо, і вирахувати одне-єдине місце, де не працює духовний зв’язок і немає зайвих очей - володіння Чорновода. Це якщо з Сяньле не склалося і він у гніві. А якщо склалося - то, гадаю, у них є зараз справи цікавіші, аніж розшукувати нас.

- Але мститися все одно буде… цей гівнюк злопам’ятний.

- Буде, але пізніше. Розберемося. В кінці кінців, він нам завдячує власним щастям…

(там же, два дні потому, тренувальний зал)

- Ось так тобі! Що, коліно рипить, старість?

- Яка ще старість??? У когось старечий маразм через вісімсот років, бачу, прогресує… Щоб тебе, знову наколінник лаштувати! Не вдавись отрутою, зміє мій, улюблений.

- Тільки якщо твоєю, милий. Зцідити чи до кінця тренування доживеш?

- Ах ти ж, паскудник, що за нечесні прийоми! Ти бог війни, чи куртизанка у веселому домі?

- Хто б казав, генерал-з-великим-досягненням! Та відв’янь від руки, якщо поріжеш мені сухожилля - будеш спати на підлозі!

- На тобі ж, як на собаці, заживає. Як мені печінку протикати, так нічого, а як сухожилля - то ой все, не зачепи. Ніжний який. Все, попався!

- Фен Сінь, йди ти на…! Ммм!

(приблизно з півгодини поцілунків …і не тільки… потому)

- Добре бути богом і мати гарну регенерацію!

- Погоджуюся. Без неї наші запальні тренування багато втратили б.

- Цин-ер, а пам’ятаєш того балакучого брата покійного Ши Уду? Як там його? Ши Цінсюань, здається?

- Той, який був богом, а потім став смертним? Ще до нього наш вельми люб’язний господар нерівно дихав.

- Тому-то він зараз такий злий. Між ними точно все нелегко склалося.

- Сам же заради власної помсти старався, а що вийшло, те й отримав.

- Коли Ши Цінсюань ще був небожителем, мені постійно здавалося, що йому більше десяти років не даси - цілковито розбещена дитина. Зараз йому з врахуванням часу світу смертних має бути десь тридцять…

- Чого це він тебе так раптово зацікавив?

- Цин-ер, як гадаєш, якщо йому на роду не написано вознестися - це остаточно, чи ще є шанс?

- Після історії з Сянле я щось не сильно довіряю наставнику Мею; його передбачення якось дуже дивно справдилися. Чи може Цінсюань знову стати небожителем - навряд чи, хіба що на Небеса будуть приймати без небесного випробування. Але…

- Але?

- Як щодо демонів? Чи Сянле щось згадував з цього приводу?

- Ну, наче ні…

- Не було у передбаченні, чи не згадував?

- А оце цікавий момент. Цин-ер, як щодо підкинути нашому похмурому господарю декілька ідей щодо влаштування особистого щастя?

- Сінь-ер??? Як ти собі це уявляєш??? Зробити когось демоном штучним чином???

- Чорновод зробив з себе Неперевершеного демона сам, тож певний досвід у нього є. Гора Тунлу продовжує бурлити енергією, значить Горн працюватиме ще декілька століть точно, навіть небожителі з доменом нашого двохликого Небесного імператора нічого не можуть вдіяти. Питання в іншому: чого буде коштувати возне…тобто, падіння, для Цінсюаня та Хе Сюаня?

- Ох, що у тебе за дикі ідеї…

- Але ж варто спробувати? Не спробуєш - не дізнаєшся. А для цих принципових ідіотів це може бути останньою надією.

- Гіршого демона, аніж Ци Жун, з Цінсюаня точно не вийде.

- Та хоч би якого. Я от не уявляю собі, як би міг сидіти і спостерігати, як ти втрачаєш своє життя без надії на переродження. Хіба що став би смертним, щоб померти разом в один день.

- Сінь-ер…без тебе що безсмертне, що смертне життя для мене не має ніякого сенсу.