Медовий місяць двох генералів

Де: Небесна столиця, храм генерала Сюандженя, особисті покої.

Коли: через шістдесят один день після другого святкування весілля Його Високості, кронпринца Сяньле, бога війни, бога сміття, бога невдачі (виправлено: бога кармічного воздаяння) та Неперевершеного демона, Збирача квітів під кривавим дощем, очільника Примарного міста, Хва Чена.

- Ваша Високосте, сядьте ось тут і не бігайте навколо, я все сам зроблю! Вже ж не перший раз заміж виходжу.

- Му Цине, дай я тобі хоча б шати поправлю.

- Не треба, Ваше Високосте! Відійдіть від мене на кроки три, а краще - п’ять, щоб ваш коханий потім мене з ревнощів не закопав десь біля гори Тунлу.

- Та що ти, він не такий…

- Він ще гірший (закотив очі), ми вже вісімсот років знайомі. Як він взагалі погодився, щоб ви були моїм дружкою - не уявляю.

- Власне…я запропонував сам, він був не проти.

- Ага, як же.

- Ну, не дуже проти…

- А срібний метелик он там, на стелі, то, звичайно, співпадіння.

- Сань Лан!!!

- Та заспокойся вже, Сяньле. Хай сидить. Сподіваюся, вони з Фен Сінєм не повбивали один одного…

- Хм, він, звичайно, спокійніший за тебе, вибач за відвертість… Але Сань Лан теж майстер на витівки, визнаю.

- А що, якщо Збирач квітів щось з ним зробить???

- Му Цине, сів, видихнув і заспокоївся. Інакше застосую Жое. Нічого з твоїм нареченим не станеться, Хва Чен мені пообіцяв.

- Я спокійний. Я дуже спокійний, як тисячолітній монах з монастиря… І чому я погодився на це дійство? Ми вже одружені!

- Для наставника це не аргумент, як к бачиш. Наш шлюб теж святкували двічі.

- І який з разів був найкращим?

- Еее…якщо чесно, то, пропозиція. Коли Сань Лан запросив мене на прогулянку…

- О, ну почалося, в очах суцільні метелики…

- Му Цине!

- Пробачте, Ваше Високосте, я дозволив собі зайве.

- Та нічого. Ех, де там паланкін? Хоча…в кожному святкуванні було щось неповторне. Коли ти ще раз перед усім світом підтверджуєш, що він твій назавжди…

- …

- Му Цине, ти…плачеш?

- Ні-ні-ні, це пил в око потрапив. Ну що, ніде нічого не забув? Ох ці церемоніальні шати…

- Ти виглядаєш чудово! А…вуаль?

- Ні! Одного разу достатньо!

- Але ж…

- Ніяких “але”! Хоча…давай її сюди.

- Чого в кишеню? Помнеться.

- Не встигне, головне, щоб не порвалася, як попередня.

- Що?

- Дехто був ну дуже необачний. Добре, хоч зі шпилькою мені все волосся не висмикнув, так поспішав…

- Му Цине…кхм! (почервонів)

- Що?

- Н-нічого!

- У Вашої Високості все ще залишився десь сором? Після того, що ви вчинили у Примарному місті на вашому першому весіллі?

- Му Цине! Не думай, що я не здогадався, хто поміняв мені вино на настоянку у чаші!

- А що, хіба погано вийшло?

- Занадто добре (почервонів до вух).

- От і мені так здалося. Буде, що цього разу подивитися на святі Середини осені…

- Му Цине!!! Йди вже…у паланкін, інакше твій наречений тебе не дочекається.

- Знайомі погрози, подружжя завжди переймає один у одного найгірші риси…

- Та ну тебе! Ви ж самі такі!

(деякий час потому, палац Небесного імператора)

- Де ж він?

- Спокійно, генерале Наньян, терпіння - половина перемоги. От за що мені все це?

- Нагрішив багато?

- Голова на плечах не жме?

- Хо-хо, який палкий обмін люб’язностями!

- (разом) Пей Міне! Закрий рота!

- Тц, які нервові. Он вже паланкін видно, скоро прибуде твій наречений. Брр, яке страшне слово…

- Генерал Пей Мін боїться шлюбу?

- Ще й як! І не приховую. Це точно не моє, нізащо на світі!

- А Юйши Хван про це знає?

- Краще за всіх, не сумнівайтеся.

- (пошепки) Як гадаєш, скільки він ще протримається?

- А їй воно треба?

- Може і ні. Але що в душі у богині дощу - ніхто не знає. От прокинеться одного дня генерал Пей - а він вже одружений! Помре ж на місці від серцевого нападу…

- Фен Сінь, дивися, он твій довгоочікуваний наречений.

- …

- Фен Сінь? Ти там живий?

- Він…прекрасніший за все, що я коли-небудь бачив.

- Ого, оце його зачепило. Наче ж був адекватним небожителем, а тут таке. Припини його поїдати очима, почекай закінчення церемонії!

- І що там такого особливого? Сюанджень, тільки в червоному. Такий же зарозумілий дурень, як і звичайно…ауч!

- Фен Сінь! Хва Чене, тримай його! Тримай, а не підставляй підніжку Лянь Цянцю. Ну бовкнув дурню, та він завжди такий. Це не привід ламати йому ніс на весіллі, краще почекати до бенкету.

- Пей Міне, та не стій стовпом, допоможи, я його не втримаю один без того, щоб зламати руки! Фен Сінь, а ну не виривайся! Все-все, ти йому щелепу звернув, він надовго заткнеться. Геге, ти там Му Цина зафіксував?

- Так, Сань Лан, у мене все під контролем!

- (хтось пошепки) А колона так і була трохи перекошеною?

- Лін Вень?

- (трохи ображено) Вже закладено у заплановані витрати, повелителю. Все ж таки боги війни одружуються.

- Вклоніться землі і небу, як уособленню долі!

- Вклоніться перед Небесним імператором, як уособленням предків!

- Вклоніться один перед одним на знак поваги між подружжям!

- Обміняйтеся шлюбними чашами!

- Шлюб оголошений дійсним! Можете…

- (свист зі сторони залу) Оце запал! Ах, мені б чоловіка, який буде цілувати так само пристрасно!

- Та де ж таких узяти, коли найкращих вже зайнято…