ЧУЖІ ДВЕРІ
Важко встаю, дикі ліани миттю хапають за п'яти. Килим повзе під ногами, ніби кубло азійських багатоніжок. Простягаю руку, але двері відмовляються дати волю. Їх шорстка, дерев'яна поверхня, вкрита мілкими краплями зеленого, рослинного соку. Роблю крок назад. Килим задоволено шарудить, тисячами панцирів та мілкими ніжками. Мені здається, я шкірою відчуваю невидимі обійми чужої волі, що не дають мені вийти.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Лана Філлі11.06.2024 14:16
До частини "ЧУЖІ ДВЕРІ"О. Відчуваються моторошні вайби Олега, майстерно переосмислені автором!
⋯
Олександр Мокієнко11.06.2024 16:04
Не можу я, без моторошного вайбу!
Не пишеться по іншому, та й не мислиться.
Особливо про Олегів))))
⋯
Лана Філлі11.06.2024 16:32
А хай знають!
⋯
Роман Фещак10.06.2024 16:30
До частини "ЧУЖІ ДВЕРІ"Дуже насичені образи. Сподобалось👍
⋯
Олександр Мокієнко10.06.2024 16:31
До частини "ЧУЖІ ДВЕРІ"Вельми дякую!
(я вирішив сходити трошки іншим шляхом, ніж майстриня Лана)
⋯
Роман Фещак10.06.2024 16:36
І правильно, бо треба торувати власний шлях, а не простувати вже протоптаним💪
⋯
Олександр Мокієнко10.06.2024 16:47
До частини "ЧУЖІ ДВЕРІ"Святі слова! Усі б так мислили - багато б чого змінилось на краще!
⋯