MITSUMI ОЛЕГА
Він знав, що сідати за текст, із температурою, погана ідея. Тіло боліло, піт тхнув хворою твариною. Але, що ж вдієш, коли видавець вже дихає вогнем в потилицю, а читачі чекають третю частину такої популярної серії.
“Гело та пекельний камінь”.
“Гело проти хробаків-мутантів з Юпітера”.
І ось тепер, нова епопея, про Світ Зеленого Сонця.
В ночі його мучили жахливі сновидіння. Ох, не варто було дивитись на вечір кілька частин “Парку Юрського періоду” до разу. Кровожерливі динозаври, дурнуваті герої, все змішалось у дивовижний коктейль з жарознижуючими пігулками, та народило чудовий сюжет для продовження пригод бідосі Гело, що постійно потрапляв в якусь неймовірну переплетінь подій, але завше виринав неушкодженим.
“Як же ти мені набрид, друже!”
Звертається до білого монітора з мілкими чорними рядками літер чоловік. Писанина почала дратувати. Необхідність псувала задум. Відсутність натхнення створювала нежиттєздатних потвор, літературних недо-франкенштейнів.
“Набрид, набрид! Все, це остання книжка! Вибачай, йолопе, але за декілька днів твою дупу відкусить який не будь, місцевий, аналог тиранозавра!”
Стара добра, вже потерта, але все ще надійна клавіатура mitsumi задоволено клацала під пальцями.
Гело йшов, через смертельно небезпечні джунглі іншого світу, до машини. А в темній печері вже просинався найбільший хижак Світу Зеленого Сонця.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!
Спойлер!