MITSUMI ДЛЯ ГЕЛО
Гело підіймає очі.
Сокира падає в траву, і її повільно тягнуть в сторону хиж ліани.
Сумно дивиться він у біле з зеленим небо.
Погляд лине кудись вгору, вище та вище.
Повз Зелене Сонце цього світу.
Вверх до зірок.
Мить і очі Гело зустрічаються з наляканим поглядом Олега.
Автор відсахується від монітора, але так і застигає.
Піт прокладає доріжки на блідій шкірі.
Десь дзвонить телефон, тихше та тихше.
Гело хижо всміхається та хитає головою.
Звір, сама смерть в білому хутрі хижака, сідає поруч з ним в траву, та обережно підхоплює з землі сокиру, яку відпускають живі ліани.
- Досі!
Світ здригається.
Небом біжать білі розколи блискавок.
Зелень сонця змінюється пурпуром.
Гело починає сміятись.
Посмішка його ширшає.
Звір підіймає витягнуту голову, та довго виє в небесне нікуди.
- Тепер сюжети створюватиму я!
У високо піднятих руках Гело палає, затьмарюючи Зелене Сонце, Пурпурова Куля.
Машина, змінювач реальності, що її колись лишила по собі, давно загибла цивілізація.
У Квартирі Олега миттєво зникає світло.
Чорним монітором помирає комп'ютер.
Робочий стіл абсолютно порожній.
Одиноко лежить, ніби відрубаний мишачий хвостик, кабель від клавіатури Mitsumi.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!
Спойлер!
Спойлер!
Спойлер!