Розділ 2 Дама серця
Лікар ледве дочекався кінця концерту і одразу ж, мов хлопчисько побіг з букетом до сцени. Зоряну неабияк це здивувало та її очі сяяли від щастя!
Покинувши стіни улюбленого театру і вдихнувши трохи прохолодного повітря, вона вирішила зазирнути до улюбленої цукерні. Лікар наздогнав її і мовив:
— Ти мені зараз нагадуєш лебідку.
—Чому?
— Така ж замріяна, легка і коли ідеш повільно, то складається враження,ніби пливеш.
Серце дівчини затріпотіло, наче пташка, їй ще ніхто не казав таких гарних слів. Він узяв Зоряну під руку і спитав :
— Куди йдемо, красуне?
— До цукерні,-зніяковівши мовила вона.
— Полюбляєш солодощі?
— І солодощі теж, але в першу чергу люблю там іноді відпочивати. Думаю, тобі сподобається це місце.
—Упевнений в цьому!
Потроху спускалися сутінки, сонце дарувало останні промінчики, малюючи на небі кольорові смужки: он бузковий відтінок, он помаранчевий, багряновий і ніжно -рожевий.
Вечір дарував аромат руж та диких трав, ховаючи вітер у ковилі, аби ніхто і ніщо не зруйнувало цю ідилію.
Милуючись літньою прохолодою і вечором, Зоряна з лікарем навіть не помітили, як дійшли до цукерні.
Там і справді було затишно і тихо, десь грав легенький музон.
Побачивши Зоряну до неї одразу ж підбіг офіціант.
— Давно вас тут не було,-мовив він. А побачивши букет спитав :— Якась подія?
— Так, Дем'яне, подія. Сьогодні у мене був дебют в нашому національному театрі, де я була дирегентом.
— Оу, вітаю. З мене подарунок за рахунок закладу тобі і твоєму супутнику. До речі, може ти нас познайомиш.
— З задоволенням, це Демид.
— Дуже приємно, - мовив Дем'ян.
— Навзаєм,– відповів Демид.
Офіціант швиденько приніс солодощі, поставив букет у вазу і зник, залишивши Демида і Зоряну удвох...
Лікар одразу зрозумів чому вона любить це місце, тут дійсно затишно і тихо. А може, не тільки через це? Його душили думки, але лікар цього не проявляв. Він будь-що доб'ється її, вона його дама серця!
#роман #дама_серця
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!