Розділ 5 Райський сад
Зоряна прокинулася доволі -таки пізно, але у прекрасному гуморі. Здавалося, їй усміхався весь світ!
Поснідавши омлетом і випивши філіжанку чаю, дівчина узялася малювати свій сон. На мальберті вже з'явилося сонечко з веселкою, невеличка садиба з пишними квітковими кущами. Аж раптом зателенькала мобілка і рука трохи здригнулася та фарба ледь не зіпсувала картину.
—Алло!
—Доброго ранку, красуне!– пролунав чоловічий з нотками кориці тембр.
Це був Демид, його голос вона впізнає серед сотень інших, день тільки покращувався і настрій теж.
— Доброго ранку,– пролунав її дзвіночок.
—Пропоную ввечері зустрітися. Ти не проти?
— Я тільки за,–відповіла Зоряна
Демид ще хотів щось запитати, але усі слова розгубилися. Та до вечора він обов'язково збере їх до купи.
—Тоді до вечора, чекатиму на тебе біля кав'ярні «Бриз» о п'ятій годині.
— До вечора,– сказала вона, хоча їй дуже хотілося аби ця розмова не закінчувалася. Тож, опанувавши себе дівчина повернулася до картини.
На мальберті з'явилися квітучі дерева, озеро з качками і закохана пара, що заховалася в цьому саду від усіх. Зоряна так і назвала картину «Райський сад»
#роман #картина #райськийсад
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!