Юність

Померхнув вечір –

кличе з дому ніч.

Довкола – безмір

надних протиріч.

Німотно з ґанку вийде в морок він,

І безвість – ловить гостя навздогін.

Безлюддя вулиць.

Чути різкий крок.

Це не прибулець –

символ помилок.

Йому байдужий гуркіт від машин –

Біжить скоріше до міських долин.

Сміливий погляд

і бездумність дій.

Нахабство поряд,

як пістрявий стрій.

Ніхто б цю молодість не вгомонив,

Та парк сповільнює меткий порив.

При вході друзі.

Лине вслід «привіт».

Зненацька тузі

схмариться зеніт –

Вдаряють жарти. Бухне різко сміх.

І з легкістю шепоче: «Між своїх!..».

Рушають купно:

тихо квапить час.

Гілки підступно

цуплять світло трас.

Їм шлях виводять Місяць та зірки,

Допоки не змигнуть плавкі буйки.

Вода плюскоче.

Мріє плесом диск.

Трава жіноче –

вкуталась у блиск.

Юрма почне розводити костер –

І вогник пнеться, начебто боксер.

Хтось вийме свіже –

молоде вино.

Музика вріже

в струнне полотно.

Разом співають казусний верлібр,

Зове до танцю кожен чулий фібр.

Стрибнуть у коло.

Звук єднає люд.

Береться кволо

прокидатись блуд:

Чиєсь завзяття робить смілий рух –

Над полум'ям несеться відчайдух.

Де буйна юність,

що хвилює кров?

Свавільна совість,

де катма умов?

Вони змагаються в пружких тілах,

Котрі не відають про жоден страх!