НіжНість

Йдучи за тобою

Читаю

На згині

Колін твоїх НіжНість,

НатхНення, схвильованість

У складках твоєї

Жіночності

Слухаю

Те шумовиння

Міфічного часу,

Що обплітає,

Заманює полум’ям –

Дотики променів

Сонця,

Мов пальці,

Шепіт минувшини

Переливає

В клепсидру моря,

У скручену мушлю.

Цей дощ із літер,

Цей дощ із попелу

Ця злива з холодних

Текстів

Ажурними

Сітями світла

Все міниться, зблискує

І я виринаю пінистою хвилею,

І я омиваю твій берег стираючи

Спогади інших;

Ти тягнеш мережею

Слова наче риби

Мого неспокою.

Зовеш побережжям

Своїми колінами

За теплою НіжНістю,

Ведеш за собою,

За край

Натхнення

Мого

До

Безмежності.

03.08 2024