Навчи мене жити - 02.06.2024

00090
Публікація: 07.09.2024
Вірш
Завершено

Навчи мене жити,

Зізнаватися щиро

Відкривати думки

І берегти душі крихти

Бо ти як ніхто

Знаєш що її розірвуть

На шматки, невблаганно, невпинно

І не залишать нічого натомість

Розірвуть як звірі

Хоча й ті будуть жалісливі

А це просто люди

Ті кого пускаєм близько

Ті які не бачать знаку зупинки

Рвуться на пролом

Не знаючи яку платять ціну

А ти мене зупини,

Не дай стати подобою них.

Ти мене вбережи

Як талісман який до серця прикладу,

Чи маяк у темну годину якому я буду вірить

А ти будь моїм,

Я жадібна не буду.

Я щедро віддам й душу і тіло..

Та ти мене навчи не губитись в тобі

Бо як втрачу я розум

Стану інакшою зовсім

І це буде гірше ніж ті що рвуть душі чужі,

Бо я намагатимусь стати одним цілим

Кохання теж губить.

А як ти не щирий, пусти

Забудьтеся і вгамується океан почуттів скоро

Та нічого не обіцяю ніколи я зовсім

Та бачу що доведеться заплатити нам чимось

Що це буде?

Вирішує доля, якщо не візьмемось власноруч

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі