Навчи мене жити - 02.06.2024
Навчи мене жити,
Зізнаватися щиро
Відкривати думки
І берегти душі крихти
Бо ти як ніхто
Знаєш що її розірвуть
На шматки, невблаганно, невпинно
І не залишать нічого натомість
Розірвуть як звірі
Хоча й ті будуть жалісливі
А це просто люди
Ті кого пускаєм близько
Ті які не бачать знаку зупинки
Рвуться на пролом
Не знаючи яку платять ціну
А ти мене зупини,
Не дай стати подобою них.
Ти мене вбережи
Як талісман який до серця прикладу,
Чи маяк у темну годину якому я буду вірить
А ти будь моїм,
Я жадібна не буду.
Я щедро віддам й душу і тіло..
Та ти мене навчи не губитись в тобі
Бо як втрачу я розум
Стану інакшою зовсім
І це буде гірше ніж ті що рвуть душі чужі,
Бо я намагатимусь стати одним цілим
Кохання теж губить.
А як ти не щирий, пусти
Забудьтеся і вгамується океан почуттів скоро
Та нічого не обіцяю ніколи я зовсім
Та бачу що доведеться заплатити нам чимось
Що це буде?
Вирішує доля, якщо не візьмемось власноруч
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.