Ти, Я та крапки - 01.06.2024

Шкіра до шкіри,

Це схоже на виклик.

Мрії ще цілі,

Тіла ще є сильні.

Та душі німі й мають глибокі шви

Ти і я як крапки

Це недописана кома,

Кінець речення знову чи в кінці сторінок

Або ж букву які самі по собі є пусті, так ще й ми майже не граєм там важливої ролі.

Розберемося скоро,

Або майбутнє нам скаже все потай.

Ти,

Поруч, коханий є мною

І жаданий до самих кісток.

Та чи помітиш ти скоро?

Хочу обійняти,

Хочу торкатись

Чи помиляюсь я просто?

Бо що як кохаю недостатньо або забагато?

Я,

Пуста, невблаганна нітрохи

Зневірення маю в душі.

І що ж ти з цим поробиш?

Можу дати підказку,

Обіцянок не прошу, не даю, не приймаю

Повіриш чи довіришся долі?

Зроблю як ти скажеш, та прочитай попередні рядки знову

Дозволь забутись в тому, що немає сенсу,

Бо я все гадаю лише про розділові знаки

І яке правило для цього звороту слів прийняти.

Відхилення знову,

Благаю душею

Намагаюсь і мозком

А серце одним цілим з тілом всім стало

Повторюю знову

Тебе я жадаю як свого мати

І на захоплення не схоже

І це не перша кохання

Лиш на залежність до алкоголю може,

Бо горло стискає

Стає спекотно

І неначе кислотою всередині все огортає..

Дозволь отруїтись від любові до тебе.

Я втрачаю голову трохи,

Та на жаль це схоже на повну свідомість.

І здається що можливості на помилку я зовсім не маю.

Та здається це єдине на що я наодинці з тобою є здатна...

Ти,

Для мене закритий, далекий

Але як би хотілось не є чужий.

Ти,

Не є мені близький,

Та я хочу вдертися глибше.

Скажи якою мене бачиш

Бо самій запитання вже набридло ставить

Я,

Шукаю сміливість і слова,

Та діалоги складаються лиш у власних думках і тримаються там

Я,

Відчуваю втому і головний біль від алкоголю,

Інколи здається що краще б я була інакша, та здається в цьому є моє щастя..

Я намагаюсь бути щира і від цього є пропаща,

Та можливо ти той хто мене віднайде?

Сказала що набридло, та з тобою я не можу здатись