Пропаща - 25.05.2024

Навіщо жити?

І в чому сенс?

Чому дано мені сьогодні очі знов відкрити?

Чому моє тіло має властивість дихати?

Чому я відчуваю голод і спрагу?

Та найгірше..

Чому я відчуваю потребу в тобі?

Я не знаю ким ти є.

Я не знаю ким ти був чи будеш,

Та здається я сьогодні молюся

Щоб ніколи не розчаруватися по-справжньому в людях.

Я хочу відчувати в тобі потребу як в перше

Нехай це буде хвилювання якого не схвалить психолог,

Або мертвий спокій який навіть лякає

Я відчуваю в тобі потребу

Я хочу спробувати щось нове для себе.

Я хочу дотиків цілющих та тих які б не змогла озвучити на людях

Я хочу відчути свободу та волю та здається без тебе мені цього не треба.

Хай називають хворою чи занадто молодою або як я сама кажу на себе, дурною.

Ти був різним, та я кохала тебе тричі.

Вперше це було стерпно,

Вдруге це було дико,

Та втретє це є божевілля чи залежність.

Хай садять на ланцюг і тримають подалі, та думки мої про одне буянять і спокою їм немає.

Я намагалася лікуватися та нічого не допомагає!

Я хочу зруйнувати все що маю і відбудувати спочатку на лад власний

Бо у власному житті відчуваю неначе лише споглядач я

Коли прийде те ждане щастя? І чи насправді я нещасна?

І взагалі яка є я?

Думки не стихнуть доки я не ляжу спати,

Кожна ніч трактує що завтра буде краще

Це схоже на обман

І я зізнаюсь

Я є пропаща

Я не гордість,

Я зухвалість зі смертельним страхом помилятись.

Я не янгол, та кожен раз вилікувати вцілілих намагаюсь.

Усіх вас життя здається вже зламало,

Та я ж намагаюсь це приховати

Та усмішка моя вже не така яскрава як хтось скаже

Та чому за це винною себе вважаю?

Мені не зле

Мені є добре

Бо я ще щось відчуваю

Немає різниці

Чи біль, чи радість.

Сум чи головний біль від тиску, бо сьогодні знову дощить.

Я люблю запах мокрої трави і як після смутку щастя відчувається в рази сильніш.

Та я просто людина

Не завжди ціную все так я маю

Я живу і буваю невдячна.

Говорю дурниці чи образу.

Вибачаюсь чи наполягаю.

Я живу

І тебе вимагаю

І ким є ти?

Кохання?

Друзі?

А можливо батьки?

А можливо просто ненароком родичі які роз'їхались і стали чужі.

Моє серце розтане і я не проти злитися з цим океаном

Відпусти і я прийду сама колись

Та нічого не обіцяю

Лиш сподіватимусь на краще як і всі ми.

І намагатимуться далі все життя в невеликі тексти вкласти, щоб ти себе зміг там віднайти, а як не знайдеш то напевно забула

Або не маю сил про тебе говорить.

Та ти і є і десь там будеш

В текстах чи серці, або в минулом яке стираєть з моєї пам'яті ще більш