Боягузка - 28.02.2024

Вона боялася темряви в дитинстві,

Бо думала що там хтось або щось є.

Вона йшла гуляти вночі коли стала доросліша,

Бо сподівалася що доля дасть їй зустріти щось особливе.

Вона боялася висоти,

Бо постійно уявляла як буде боляче впасти.

Вона йшла вгору,

Бо знала що після падіння можна буде знову встати.

Та вона жодного разу не подумала про те що її хтось зловить.

Та жодного разу не подумала про те що посеред темряви їй хтось увімкне світло.

Вона була самотня,

Але мала близьких та рідних.

В неї були найкращі друзі та приємні знайомі

Та їй чогось не вистачало все знову і знову

Всі ті кого вона мала здавались їй не постійними

А про себе вона думала що її легко замінити.

Вона була самотня

Це було схоже на забаганку чи пустотливість

Та насправді вона боялася знову завдати болю.

Вона себе вже не жаліла зовсім.

Вона повторювала знову і знову що не боїться болю,

Що рани гояться насправді не так вже й довго.

Щоночі вона говорила собі як нагадування що самотність не така вже й страшна,

Та реальність життя розбиває всі спроби змиритися з тим що є і чого немає.

Вона хоче мати когось поруч,

Вона хоче довіряти іншим

І бути відповідальною у відповідь, але вона боягузка.

Вона тікає від темряви щойно з'явитися нагода, або ж заніміє зовсім.

Вона не лізе вище своєї голови, бо падати їй зовсім не до вподоби.

А підтримки здається немає де знайти

Вона торочить собі різні дурниці

Вони схожі на вмовляння самої ж себе.

Вона говорить що все минеться і завтра новий день, та впускає години сьогодення.

Вона говорить що всі проблеми лише в її голові, та насправді десь глибше.

Вона боягузка. І вона зовсім не смілива.

Вона буває дурною і робить дурні вчинки.

Вона говорить що вірить всім і готова віддатися коханню знову,

Та її лякає звичайна дружба чи розмови.

Вона тендітна, їй хочеться обіймів і мати безпечне місце.

Та вона відчуває себе як перелітний птах

Бо їй здається що все тимчасове

Її проженуть інші або здує вітер