Театр
— Вибачте, пані, це моє місце, — ввічливий чоловік років 55 в стильній краватці звертався до молодої жінки з віялом в першому ряду.
— О, ні, це місце моє, — стримано посміхнулась жінка, показавши фірмовий квиток з каси театру.
— Але я купляв квиток місяць тому, ось, — втрачаючи контроль, чоловік пхав прямо в обличчя пані екран смартфона й онлайн-квиток з к'юар-кодом.
— Я теж купляла заздалегідь! — на півтону голосніше проговорила жінка, вкриваючись нездоровим рум’янцем, інтенсивно махаючи віялом.
— На шостому ряду є вільне місце, — роздивлявся майже вщент заповнену залу чоловік.
— Сам туди йди! Порівняв перший ряд з шостим! — шипіла пані з перекошеним обличчям.
Тим часом світло згасло. В суцільній темряві запрацювали генератори диму, почулися голоси акторів, заграла музика. Вистава розпочалась. Руки джентльмена миттєво зійшлися на горлі пані. За пару хвилин тіло у блискучій сукні опинилось в порожній оркестровій ямі. Чоловік поправив краватку й пригладив розпатлане волосся. Вистава з першого ряду — завжди суцільна насолода. Шкода тільки, що кілер майже не має вихідних…
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!