Коротко і лячно

Леся спробувала застібнути бюстгальтер ще раз. Результат той самий: на два-три розміри більший. Ну і чудеса. Можливо, китайська дієта вже діє, і вона худне надто швидко? Очі дівчини обнадійливо заблищали. Але улюблені джинси, вдягнуті першими, казали зовсім інше. А шкода, шкода.

Може, пральна машина винна і ліфчик сильно розтягнувся? Але після прання минуло кілька днів. Не варіант. Чи, може, це взагалі не її?

— Мамо, у тебе ніякі речі з прання не загубилися? — прокричала Леся зі спальні.

— Та ні наче. А що?

— Нічого, все добре, я вже розібралася, — швидко викрикнула дівчина. «І з чим я, в дідька, розібралася?»

Закинувши непотрібний предмет гардероба назад у шухляду, Леся натягнула худі й побігла на пари. Але там їй стало недобре, зле. Після першого ж заняття вона ледве дошкандибала додому. Слабкість буквально валила з ніг. Батьків вже не було, тож, роздягнувшись, Леся впала на ліжко й міцно заснула.

Наснилися маленькі волохаті потвори з гострими зубами. Вони вовтузилися під її пледом, наче хворі кошенята зі скуйовдженою шерстю. Істоти щось шепотіли, шипіли, впивалися тонкими кігтями в її тіло. А Леся не могла поворухнутися.

В поту й з криком дикої тварини вона прокинулася. Лежала в темній калюжі, а з наче обпечених грудей сочилася кров. Груди нагадували здуті повітряні кульки багряного кольору. Вони нестерпно боліли.

Сподіваючись виринути з цього жаху, Леся кинулася до шафи, вихопила бюстгальтер і притиснула до гарячих грудей. Біля меблів скупчилося троє огидних волохатих карликів. А десяток інших уже протискався крізь двері спальні.

— Маааамо… — прошепотіла одна з істот, зробивши крок уперед.

Леся відчула, як потоки крові ринули зі свіжих ран. Мереживний бюстгальтер, що дівчина стискала в руках, не міг стримати червоних річок з її тіла.

Світло згасало з кожним ударом серця. Леся втратила свідомість, плавно опустившись на підлогу, а голодні потойбічні діти жваво обступили нову жертву.