Коли

Мені добре, й спокійно коли ти йдеш, і не чути тебе.

Коли зникаєш, здається навіки.

Коли твій голос зникає в пітьму, я завжди сподіваюсь на те.

Створена мною ілюзія, розвіється в ту ж мить. Бо не вороги ми, але і не друзі. Я просто не хочу відчувати до тебе огиду, або навпаки.

Це гарно спланована фальш, тягнеш оману в кожному слові.

І врешті, я знову щасливий, бо розумію наскільки вони, твої слова, позбавлені сенсу.

Тому, просто йду. Без сумніву чи нарікань.

Це лише питання часу, лише купа зайвих питань.