Дзеркало

Дзеркало.

Якби то склалося інакше, якби не зволікання, не сумнів, не... не... не.

Якби не було знищено вже все, якби не наше розставання, не стільки знецінених днів, якби... якби.. якби.

І дивлюсь, в дзеркало.

І бачу там, лице.

Змарніле, не багато і не мало, не сказав би, що, моє.

Руки, теж — не мої.

Очі — не мої.

Губи — не мої.

Голос — не від мене.

Смуток — не про мене.

І все то — не моє.

І все то — мною є.

І все то — не я.

І все, душа то не моя?

Ні. Моя.

Я є свій, і голос мій, і слова мої, і почуття мої, і біль мій, і страх мій, і усмішка моя, і душа моя.

Все те я, не дзеркало, не пустота.