Суміжне - 07.19.2024

Чується стукіт,

Ми з тобою в невідомість впадаєм.

Чується ніжність,

Відчувається шкіра

Ми з тобою майже одне вже є ціле

Я втомлена трохи,

А ти працюєш до скону.

Ми з тобою є різні,

Та в бурхливості життя одне одного знайдем.

Подумки або ж в снах.

Інколи здається що різниці немає,

Що все це одне й те саме, суміжне, та лиш кольори різняться

Та присмак гіркоти у сні не відчути.

Та чомусь прокидаюсь та плачу

Це могла б бути історія кохання,

Та це лише черговий етап життя зараз

Затягнеться чи швидко мине?

Залишиться осад що зникне колись

Чи залишаться шрами

Які ми обоє будем в спробах сховати.

Бо для тебе це сором

Чи щось чого не хочеш пам'ятати.

А для мене це спроба

Й можливість навчитись не забувати.