Сценарій життя

Сьогодні концерт. Ліза молодець, що не злякалася. Дуже хвилююсь за її виступ.

- Привіт, Сніжано.

- Привіт, Лізо. Бажаю тобі успіхів на концерті.

- Дякую, подруго.

Ти там говорила щось про вірш... Ну коли він вже буде? Я вже зачекалася.

- Лізо, він вже готовий. Ти справді хочеш його почути?

- Авжеж, перед концертом саме те буде.

- Гаразд ну тоді слухай.

Назва: Пишу сценарій

Сценарій я пишу із рання до рання.

Так вже він мене зачепив,

Що думки прямо виливаються

На аркуші та нотатки.

Вже багато написано та чи цікаво?

Що саме зацікавило людей у цій

Маленькій або вже великій розповіді?

Задаюсь питанням я.

Пишу я і в день, і вночі.

Кожен раз нові події випливають,

Які змушують бути в очікуванні:

"А що ж буде далі?"

- Ну, що я тобі можу сказати...

- Не мовчи будь ласка.

- Дивись, назва прямо в точку. Я так розумію, що цей вірш про наш сценарій - оповідання?

- Саме так.

- Дивись, мені здається, що тут чогось не вистачає. Рими немає та й трохи банально. Ти не ображайся, я лише сказала, як я бачу. В будь-якому випадку ти молодець. Я цей вірш дуже чекала! Тобі лиш треба трохи доопрацювати його і можливо в подальшому ти будеш писати ще крутіші вірші. Можливо навіть популярною станеш серед школярів.

- Щиро дякую за таку критику. Вона мені потрібна була. А з приводу популярності... Я не думаю про неї. Пишу так, для себе.

- Ну ти давай не розказуй своїй найліпшій подрузі, "для себе " вона пише. Ха-ха-ха. Так я тобі і повірила.

- Гаразд. Проїхали. Краще біжімо на урок англійської, бо вже час.

- Ой, вмієш ти тему переводити.

-Лізо! — Сніжана округлила свої зелені очі і страшним поглядом на неї подивилася.

Іноземна вже закінчилася , тож швидко треба бігти до зали. Все ж таки Ліза вперше буде ведучою. Як я нею пишаюся. Ну все концерт розпочато.