Розділ 4. Розмова з батьками
Я повернулася додому, але батьків ще не було. Мабуть затримуються на роботі. О, а приготую я їм вечерю та наллю гарячого м'ятного чаю. Кажуть, що він заспокоює, тож розмова буде не страшною.
Завітали батьки додому.
- Привіт, доню.
- Привіт, мамо й тато.
- А що це так смачно пахне? — Запитала мама.
- А це мамо Вам з татом вечеря. Йдіть мийте руки та швидше за стіл.
- Добре, доню.
Сіли батьки за стіл та тато здивовано питає, відколи ти навчилася готувати? Все так смачно. Ти ж не вмієш. Хто тебе навчив? — Я лише розвела руками та сказала, що нам треба поговорити.
- Мама простягаючи руку до Сніжани запитує: доню, що сталося?
- Та тут таке сталося. Ледь стримуючи сльози Сніжана розповіла і про фізкультуру, і про вікно.
- Заспокойся доню. Все добре. Зараз я дам тобі заспокійливе і відведу тебе у ліжко, бо завтра до школи. За вікно не хвилюйся, ми з татом розберемося...
- Правда тато?
- Так, доню. Все добре. Ти молодець, що відразу нам все розповіла, але більше так не роби.
- Добре, татусю.
- Ну все, вже пізно. Йди у ліжко.
- Добре. Добраніч. Люблю Вас!
- І ми тебе, дочко.
— Прибігла я до своєї кімнати, сіла на ліжко і думаю, а це й не так страшно. Дивно, чому я боялася? Завтра все розповім все найкращій подрузі, Лізі. Ото вона здивована буде. А зараз спати.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!