Розділ 3. Футбольний м'яч
- Ну розповідай, як ти собі його уявляєш?
- Пам'ятаєш, я тобі говорила про шкільне вікно? До школи я прийшла з футбольним м'ячем на урок фізичної культури. Ми веселилися, бігали, грали у футбол і я забила аж одинадцять голів.
- Ого.
- Слухай далі. Урок закінчився і всі щасливі. Нас попросили стати в рядок до дверей і розрахуватися на перший, другий...
- Чому ти мовчиш? Розповідай, мені ж цікаво.
- Ой. Я задумалась... - відповіла Сніжана.
Дзвінок пролунав та всі побігли швиденько переодягатися і готуватися до наступного уроку. А я продовжувала веселитися з м'ячем. Ну розумієш, емоцій після уроку багато. Я вийшла до коридору, де вже відпочивали діти з інших класів і випадково з усієї сили підкинула м'яч до гори. Чесно кажучи, думала, що з дітей хтось зловить, а вийшло так, що попала у вікно. А воно було зачинене, тому й розбилося.
- Ого! Ти злякалася?
- Лізо, тобі справді це цікаво?
- Авжеж!
- Добре. Слухай далі.
Так, дуже злякалася. Всі збіглися до купи. Галас мабуть стояв на всю школу. Мене питають, що сталося і чому я це зробила, а я не можу відповісти нічого. Мене ніби перемкнуло.
- Розумію та це не привід для паніки. Хоча батькам доведеться сказати.
- Знаю, але поки не знаю як. А от якби був щоденник зі сценарієм життя, я би знала і як пояснити батькам, і як вони відреагують.
- Ну так, Сніжано. Тут ти дійсно маєш рацію.
- Отож. Лізо, ти би як вчинила?
- у мене повна взаємодовіра з батьками, тож думаю, що я відразу ж зізналася.
- Навіть телефоном?
- Так, а що тут такого?
- Я б не змогла.
- Ну тоді за тебе це зробить директор школи або вчитель.
- О ні! Краще я сама сьогодні вечері зізнаюся після того, як батьки з роботи повернуться. Як ти думаєш, зі школи їм не встигнуть подзвонити до кінця дня?
- Думаю, ні. Адже скоро день учителя і всі вчителі готуються. Має бути концерт в актовій залі.
- О, концерт, - здивувалася Сніжана і доповнила - як я їх люблю.
- Настрій бачу в тебе покращився, але ти маєш думати про те, що ти накоїла, а не про гулянки! - злим тоном пояснила Ліза
- Ну чому ти знову на мене кричиш? Я все таки намагаюся хоч якось не думати про те, що може бути вечері. Подруго, ти б взагалі мене підтримала чи що?
- Гаразд, вибач.
- Лізо, вже день закінчується, тож я піду додому.
- Добре, бувай.
- До завтра.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!