Сценарій життя

- Мамо, дякуємо за бутерброди.

Лізо, ось дивись , я знайшла. Це останній запис я робила два роки тому і як бачимо тут немає конкретних бажаннь, щодо подальшого навчання.

- Так нічого страшного. Ми зараз напишемо, а потім ти обереш остаточний варіант. Ти поки пиши, а я з'їм свій бутерброд. Ти не уявляєш, яка я голодна. Дякую твоїй мамі.

— Сніжана, посміхнулася.

Лізо, дивися. Я описала три свої професії улюблені: вчителювання, психологію та поезію.

- О, це чудово, але поезія це не професія, а більше як хобі. Ти не боїшся, що через рік втомишся писати і це навчання піде в нікуди?

- Не починай будь ласка. Може, як ти кажеш це не професія, але я отримую від неї задоволення. А відомі поети ще й кошти.

- Так, але ж ти говорила, що тебе не цікавить популярність.

- Але я хочу писати і ти це чудово знаєш, як ніхто інший!

О, дивись. Психологія. Класна робота. По - перше я зможу розуміти себе, а це важливо перш за все. А по-друге, я зможу людям допомагати, що теж для мене буде дуже корисно.

- Можливо ти маєш рацію.

- Залишилося у нас лише вчителювання, — посміхнулася Сніжана.

Дивись, Лізо. Школа - це найкращі наші часи з тобою. А все через те, що ми в одному класі і з хорошим класним керівником.

- Так... Це правда.

- У нас в школі було багато цікавого. Наприклад навчання або ігри, або навіть концерти.

- О, так! Свій перший виступ я буду пам'ятати завжди.

- Ось бачиш, вчителювання не погана професія. До того ж я можу налагодити спільну мову з дітками.

- Добре, у тебе є ще час подумати. Бери вже бутерброд свій з чаєм.

- Дякую, нагадала. Я так захопилася, що вже й забула.

- Я зрозуміла.