Забуття

(Робота в рамках челенджу Surgebook

"Пиши 30 днів")

Уночі в примарнім лісі

під стук серця заспіваю

без слів,

дивну,

про те пісню,

що усе в житті

минає.

І почую,

як в тумані

співчутливо підспіває

мені вовк -

емпат найкращий.

І з собою забере

мою тугу

в темні хащі.

Піду колом-коловратом

наодинці танцювати

під глухі удари бубна,

в який кров

у скронях

грає.

Ладонець у кручії

небо зоряне кружляє.

І метеликами поруч

мої спогади

літають.

Не відчутні,

невагомі,

прозорі, тихі

та примарні.

Ніколи їх я не спіймаю

у сиво-кОсому

тумані.

Диво-світло коловрата

забуття-туман здолає.

Почну спогади збирати,

поки спалах згадки

сяє.

Між людей,

не між дерев,

загубила роки-сльози.

Хай густа трава збере

їх,

мов кришталеві роси.

Згадки, що в траві знайшла,

посріблили мої коси.

І блакитні сльози-роси

у оздобу я складаю...

А ту пісню,

що без слів,

на світанку доспіваю.

17.10.23