Село Сеньківка

Йшли ми якось повз садок,

Повен стиглих вишень.

Сто червоних сережОк,

Вітер дерево колише,

Слина потекла у нас,

От би ягід з'їсти -

Я дістану їх для вас,

Мені тільки б- ось... залізти.

А паркан- то був високий,

З шпилями мов для палацу ,

Ще й на зло, широкий.

,, Принесіть мені, матраци ",

Попрохав я друзів,

Які їли кукурудзу.

Тут я Гната запитав:

- Кукурудзу де ти взяв?

- Пас я коней у Олега,

Він мені її і дав.

... На паркан почав я лізти

Дірку на штанах зробив,

Ледве зміг на гілку сісти,

Оце голову згубив...

І почав я вишні рвати,

Подавав їх друзям вниз,

Чую кроки біля хати,

І як тихо хрустить хмиз...

Як побачив я сусіда,

Швидко дременув з паркану,

Не лишив позаду й сліду,

І побіг до лану-

З лану вже додому,

З діркою на штанях,

У дворі впав на солому,

Це побачить можна в плавнях.