Село Сеньківка

От прибігла тітка Люда,

Й каже:- Льоню мені треба,

Роздивляється бідненька, мене шука всюди,

Я за Льоню все віддам– хоч півнеба.

- Щось з Даринкою чи з Гнатом,

Я почав її питати-

Краще он ходім зі мною,

Легше буде повідати.

... Біля хати є калина,

Колись Микола посадив,

Струнка, тендітна,мов, дівчина-

Та що й до чого - я не розумів.

Люда щось там говорила,

Та не уважно усе слухав,

Нема Гната і Даринки,

Лише хвіртка стука.

Раптом чую голоси, десь там на горищі,

Миттю я туди помчав,

Лише вітер свище,

І ніхто не зупиняв-

Далі було цікавіше:

На горищі стіл накритий,

Тортик, подарунки...

Ось виходять - Гнат, Даринка,

Всюди ці малюнки:

То на полі, на паркані,

Є ще біля річки,

О, моя чарівна пані,

Й ці блакитні стрічки...

Потім вигуки лунають:

Друже, з днем народження,

Пісні тишу розривають -

Гнат цікаво так сказав:

- Ти як лава й сходження,

Друже, з днем народження!