Село Сеньківка

Щойно ми умилися джерельною водою,

Думали пограти у футбол,

Грім, як загримів над головою ,

І з'явився в небі ореол.

Тож промовила Даринка:- зараз буде дощ,

Ми побігли на горище,

Вдихати аромат квіткових пахощ,

Й дивитись на природній душ.

А на горищі - повнісінько старих речей:

Праска, що лишилася від діда,

І купа старих невідомих статей,

Про це казала Галі, тітка Ліза.

Ми іграшки старі знайшли,

Й предмети з порцеляни,

Тож тихо у куток пішли,

Й спокійно собі грали,

І речі ще нові шукали.

... Як дощ ущух, ми вибігли у двір,

І тут згадав я- додому мені треба,

Мене чекає смачнесенький зефір,

А це - найголовнішая потреба!