Портаменто

Наш перший тиждень підготовки почався з того, що Ю прислали правила і завдання наступного етапу. Груповий виступ і сольний виступ головної вокалістки. Тому вчити мені потрібно більше всіх. Дівчатам Джин сказала тільки про груповий виступ, щоб вони не хвилювали мене і самі не нервувались, що в їх команді є завантажена людина. Ми з Юджин спілкувалися на рахунок мого виступу поки що в смс-ках.

Ю (подруга Хоуп):

« Мені б хотілося б, щоб ти не тільки співала, а і танцювала »

« Це б показало, що ти вище конкурентів »

Я:

« Поки в нас не буде танцпідтримки це буде найгіршою ідеєю 🙄»

« Бо то дивно. Навіть, якщо ти придумаєш крутий танець»

« “Шоубалет” доповнить цю картину»

« Поки нам потрібно шукати людей та шукати ту саму пісню »

Ю (подруга Хоуп):

« То так😅»

« Я поки шукаю добровольців в какаотолк (додаток в Кореї для спілкування)»

Я:

« Добре, шукай. У випадку чого кажи, що готові заплатити »

« Побуду шугар мамі 🥲»

Ю (подруга Хоуп):

«🤣🤣🤣»

« Добре, так буде більше шансів»

Я:

« А я поки буду ритись в себе в грайлисті (постараюся знайти щось корейське)»

« Дам знати в випадку чого »

Ось таке у нас коротке спілкування було. Ю іноді присилала мені кандидатів, які хотіли грошей. Я на це казала, що нам потрібно зробити з нею перегляд цих індивідів. Бо ті хто погодився на безоплатну працю проходили лише відбір по відео і те с Джин, яка дивилася їх роботи.

На рахунок пісень… Я не та хто слухає корейську музику. На той момент в мене плейлисті була лише Bibi, AleXa і деякі пісні хлопців з TAN. Що чула і мені сподобалося. А все інше це рок, Тейлор, Лана, Голзай, Лара Фабіан і купу пісень з опери. І це я ще не згадала звичайну класичну музику. Можливо ще щось, що я не згадала. В той день я вирішила заглибитися в корейський поп. Відкрив спотіфай я відкрила рандомний плейлист і почала слухати пісні. І все почалося з пісень Санву. З доволі сленгової та американізованої. Знаючи значення їх, я сиділа червона неначе рак. Подумки я вже сварилася з того, що з мого пупса роблять сексі мачо:

« КОНФЕТІ З ШАМПАНСЬКОГО (іншими словами сквірт)?!... ДОЩ, ДОЩ, ДОЩ (теж саме і перше)?!... Бляха що я тільки що прослухала…”

Ще якийсь сексист на фіті. Якщо коротко я просто в культурному ахуї. Тому я перемкнула далі. Джису з блекпінк очікувала мене наступною. Ця пісня мене заспокоїла і я почала її слухати. Рівно до приспіву. Він був з однієї фрази “Залишився лиш квітів аромат”... Це не та пісня, яка розкриє мій спів. Ні, під концепт Персефони підійде, але ні. Наступною зупинкою були NewJeans з Hype Boy. Вона була короткою, бо… я не хочу співати про те що я мрію про “Хайпового хлопця”. Далі на моєму шляху трапився Мунсок (так ми збираємо весь гурт).

Зупинка, яка мені сподобалося, якщо не брати до уваги, що він репер. Це був фітом з дівчиною, яка викликала в мене мурахи і я стримувалася, щоб не заплакати. Це був той, хто робив мистецтво з музики. Я відкрила текст, щоб насолодитись повністю і вижати все, з цієї квіткової композиції. Мені дуже сподобався приспів, тому я залишу цей шедевр тут:

«Розлетиться по всьому небу

Запали квітку, квітковий салют

Квітку, квітковий салют

Нехай небо повністю осяє

Запали квітку, квітковий салют

Квітку, квітковий салют»

І тут я знайшла смарагд під назвою (g) i-dle. Це була Queencard. Спочатку здається, що це проста та танцювальна пісня, але потім ми знаходимо фразу, яка потрібна кожній дівчині, коли вона каже що їй щось не подобається:

«Скільки дівчат на землі — прекрасні всі

Різні фігури у них — чудові всі

Ті хто в собі впевнені — шикарні всі

Я королева

Ти хочеш бути нею»

Після цього я зайшла в їх плейлист почав знайомитися з новим коханням. До мене зайшла в той момент Чіна, яка тримала на руках Огюста. Повернув голову я посміхнулася їй зняв один навушник.

— Можна нам до тебе? — мило запитала дівчина.

— Можна. Поки Вінса нема, можеш тусити. — з посмішкою сказала я продовжуючи лежати на ліжку.

Чі зайшла і сів біля мене відпустила руде чудовисько, яке хотіло до мене. Як тільки мого цербера відпустили він заліз на мене і ліг мені на груди. Грін хіхікнула з нього вирішив мене пожаліти та сісти біля стіни закинув мої ноги собі на коліна. Я посміялася з цього.

— Що слухаєш? — запитала та, а я їй натомість протягнула навушники. — Айдл? Не думала що ти будеш слухати корейський поп.

— Треба робити детокс від року і слухати щось крім нього. — сказала я погладив Огюста, бо він був насуплений.

Ні, він завжди насуплений, але іноді він менш насуплений. Я не знаю, як це пояснити нормально. Природа в кота так, якщо бути короткою.

— Дай на хвилину, телефон я тобі покажу їх найкращий альбом. — сказала дитина з полум'яними очима.

Я протягнула їй телефон. І доволі швидко вона ввімкнула те, від чого в мене знову з'явилися мурахи.

— Чесно кажучи, я б хотіла, щоб ми колись використали еру “i trust” і б зробили шоу з двома цими піснями. — сказала Чіна закусив губу.

— Чому я це чую вперше? — перше що я запитала після того, як я змогла відійти від мурах від пісні, інструменталу і сенсу.

Цей шедевр про гріховність. Про те що люди відчувають після того, як піддаються гріху. Звертається до бога і шукають виправдання своїм гріхам. Що вона (так, я дізналася, що це про лесбійське кохання) піднесла до небес і показала небеса.

Чесно, той хто це писав напевно реально бог і я хотіла сказати “О мій бог”.

— Бо про цей шедевр мало хто згадує зараз. — посміявшись сказав цей демон у вигляді милої, маленької дівчинки.

— Та в мене мурахи… Якого гаврика від мене ховали це? — Чіна розсміялась з мене.

— Ти чекай. Це тільки початок. — сказала дівчина і перемкнула на наступний шедевр.

Lion. Здавалося б пісня в стилі “Ми пиздаті та крапка”, але… Це гарно і розкішно. Музика. Текст. “Не шукай того, чого не можеш мати. Лев тримає оборону. Я можу стати жорстокою”. “Гострі кігті оголюються. Рани палають. Кроки затримуються біля моєї корони”. “ Уу, я лев, я королева. Ніхто. Так, уу. Ніщо не може мене стримати, навіть любов”. А далі знову музика, де я можу залипнути на інструментал і після цього шукайте мене десь далеко, в пошуках квитка на концерт дівчат.

І саме в той момент я зрозуміла, що я буду левицею (я поки виправляла помилки згадала пані Фаріон, а також про орлиць та гієн), яка дивиться в очі своїм ворогам танцюючи в власному ритмі. Так я впевнена, що головним вокалістом буде Тейдж і дивлячись на нього, я бажаю показати проти кого він вийшов.

— Чіна, я люблю тебе! — сказала як тільки пісня закінчилася. Я сіла на ліжко пересадив Огюста.

— А? За що? — запитала та не розуміючи.

— За натхнення. — сказала я встав повністю і взяв телефон і навушник з її рук.

Так я помчалась в студію. Опинившись в ній я зачинила двері. Далі я написала Ю:

Я:

« Я знайшла пісню, як тільки запишу демку кину😉»

Наступним кроком було увімкнути комп'ютер і дивитися виступи з цією піснею. Це було для того, щоб використати фішки з живих виступів. Поки я то слухала я запам'ятала мелодію і зав'язала волосся за допомогою олівця. Подивившись на клавішні я зітхнула і під'їхала до них. Я почала шукати та відтворювати з пам'яті мелодію. Іноді я підспівувала на ті моменти, які я запам'ятала. Підбирала собі тональність, щоб мені було зручніше виконувати партії.

Напевно, тут ви поставили собі питання де я навчилася грати на музичному інструменті та навчилася розуміти в музиці. Піаніно — тато змусив навчитися. А гітару я освоїла за допомогою Вінса. Як я вже казала мені була встелена доля бути пов'язаною з музикою, але це мій тригер. Через тата і маму. Марія Мур зуміла залишити мені спадок у вигляді таланту до музики, гарного голосу і красивого лиця. Також ця жінка, яка народила мене залишила по собі стежину з таємниць, яка завела мене в кут під назвою “я не хочу її долю”. Тато просто змусив зненавидіти піаніно. Він часто влаштовував мені прослуховування де я грала, а він слухав. Після моєї лажі він бив мене по руці лінійкою. Шрами, від якої я сховала під татуюванням, з чорним котом.

Через, це я одного разу розбила клавіші в інструменту, а він змусив мене клеїти їх назад. І таких ситуацій купа. Це ключ, до того, чому я не люблю клавішні. Я їх ховаю, як бачу. Бо в кожній квартирі вони були. Як привид минулого, цей інструмент наслідував мене. Тому доводилося ховати в комірчині це одоробло.

Пам'ятаєте, я казала що в студії були деякі речі. Однією з них було піаніно на коліщатках, яке я тут сховала. Але його довелося повернути назад, там де він був ще до мого переїзду, бо це… у Вінса є електричне, яке більше необхідне йому. А це старе піаніно тільки б заважало.

Закінчив з тим, що я накидала в музиці я під'їхала до комп'ютера. Там я знайшла інструментал. Далі я підганяла під те що я хотіла бачити та зробила його під себе. Оскільки це – демо, я могла дозволити так зробити. Бо зробити аранжування я довіряю Вінсу більше ніж собі.

Спочатку я почала робити інтро, тому що воно знадобиться зрештою. Хотілося зацікавити, якось і натякнути що я планую в демо. І в майбутньому натякнути, що чекає слухача. Не починати ж з банального інтро пісні, тому з'явилося щось типу “Самодіяльності”. Довелося зробити самій аранжування схоже на оригінальний мінус.

Далі надрукувала текст. І після цієї підготовки я пішла записувати. Через те що в мене не було помічника довелося влаштувати маленьку перестановку. Закінчивши я вдягнула навушники та почала запис з найпростішого.

— Ooh, I'm a lion, I'm a queen

Amudo

Geurae, ooh

Nal gadul su eobseo apeumdo (Ууу я — лев, кров королів,

Більш ніхто,

Вірно ууу

Ніхто стримати не смів,

Біль також.) — довелося робити це на низьких тонах. В той момент я уявляла себе левицею, яка спокійно полює на свою жертву чекаючи, коли ж можна напасти.

Записавши це я прослухала, як це звучало. На диво то вдалося з першого разу. Я одразу вирішила і записати аутро. Воно було схоже на інтро, але змінено “Ніхто стримати не смів, біль також” на “Ніхто стримати не смів, навіть любов”. Тут я уявляла, що моє полювання закінчилося, я вполювала жертву і тепер тішуся з того, яка я непереможна. Тут теж вдалося з першого разу.

Далі я вирішила записати куплети. Перший я поділила на дві частини. Вони різні за настроями. Перша, неначе ти йдеш зі своїм знаменем, гордовито, а друга більш кровожерливе попередження, що я можу почати битву. Тому увімкнув запис я почала запис:

— Bulgeun taeyang arae fire

Parahge taneun flower

Mijigeunhan neoui aereul tae-uge (Під вогнем кровавого сонця,

Блакитна квітка згора,

Я тут, по крупному граю у цю гру, ) — тут вже не вийшло з першого разу.

Взяв зі столу олівець я зробила помітки на папері. Як варто вести текст, де акценти. Далі я вже без запису робила спроби, поки не вийшло і записала тільки, коли я могла повторити це декілька разів без “самодіяльності”. Тоді я і записала цю партію. Переслухав, я закінчила з нею і почала правити наступну стрічку.

«Saljjak deureonaeneun sharp claw (Бачиш гостре лезо кігтя,)

До “гострого леза кігтя” не розділяючи та додавши повітря. “Гостре лезо кігтя” розділяєш

Dara-oreuneun sangcheo (Наношу швидко рани)

До “ран” знову так і в попередній раз. “Рани” говориш розділяючи неначе б'єш повітря

Baljagugeun nae wanggwaneul maemdolge (Цією кров'ю обведу корону)

До “корони” співаю піднімаючись поступово вверх, а на “короні” падаю »

З цими підказками я почала без запису пробувати співати. Головним критерієм було зробити все ідеально. І коли то вийшло я записала партію.

Далі весь запис проходив в такому ж ритмі. До того моменту поки я не дійшла до моменту репу. Там було вже важко. Бо треба було тримати ритм, не збитись з ритму і додавати до цього всього емоційне забарвлення. Сойон (виконавиця, яка виконує цю партію) додає стервезність у свій реп. Партія про попередження про те що вона знайде новий шлях. Спочатку я вичитувала її текст. Повільно і спокійно. Далі я поступово прискорила своє читання. До моменту поки я не могла вже читати в ритмі Сойон. Наступний крок це додавати емоції. Я вирішила, що в моєму випадку це небезпека і самовпевненість. Наблизившись до мікрофона я увімкнула запис почав партію:

— Sseulde-eobtneun ye-ui ddawin mureoddeudeo

Pyeongyeoniran dabdabhan

Urineun muneoddeuryeo

Gamhi ddo nuga nal makgo

Ddo nuga nal jojonghae

Josimhae dadeumji mothan baltobeuro

Amudo gabon jeogi eobtneun gaecheokhaneun gil

Bbeonhae bbajin ggondaedeureun hyeoreul chadeon jit

Geugeol haenaegoseoya badneun baksuneun

Deo jjarithan masiji

Geugeol matbwatgo ije bujeonghal su eobseo

I'm queen (Будьте ввічливими, бо я можу вкусити

Відкинь всі випередження інакше ти легка жертва

І хто ж посміє зупинити мене?

Хто посміє контролювати?

Обережніше, адже в мене гострі кігті

Іду по новому, ніким не вивченим шляхом

Подивіться, як ці "культурні" люди будуть закочувати очі

Але аплодисменти, які я отримую в кінці набагато приємніші

Увійшовши в смак більше не зможу від них відмовитись!

Я — королева!) — після зупинки я видихнула прослухав все.

Почув що все чудово я вирішила зробити перерву. Я на неї заслужила. Тому вийшов зі студії я почула, що на кухні там щось веселе. Прийшов я побачила Ві, Чі, Санву і Янчоля. Останні двоє мене здивували.

— Так ось, Мунсок встає й ось цей розумник стоїть з пилосмоком і засмоктує мух. — Чоль розповідає історії про Санву.

Я хіхікнула і Ві побачивши мене помчалась обійматись.

— Привіт всім. Вибачте, я була трохи зайнята. Чим ви тут займаєтеся? — з цікавістю спитала я дивлячись на всіх по черзі

— Ми готуємо корейську їжу. — сказала Чі, яка робила скляні фрукти на той момент.

— Ми з Янчолем зустріли Вів’єн і вона нас запросила до вас. — Санву готував свою корону справу коли це говорив нам.

Він готував «Bulmayo Perilla Oil Makguksu». Це та страва, яку я могла спокійно їсти. Бо там не було м'яса.

— Ми ще піклувались про тебе, щоб ти, нуна, могла їсти та не хвилюватися що знайдеш десь м'ясо. — сказав з посмішкою Янчоль, який сидів і розповідав історії. — Ми тобі взяли ттокпоккі, а також кімчі. — я посміхнулася підійшов до всіх.

— Як твоє натхнення? — з посмішкою запитала Чі, яка продовжувала робити смаколики.

— Все чудово. — загадково відповіла взяв один шампур з фруктами.

— Натхнення? — запитала Ві з цікавістю поки я відкусила мандарин в карамелі.

— Вона просто помчалась в студію після прослуховування пісні. Тому питай у Моллі. — відповіла Чі поки я з задоволеним обличчям їла.

— Вам вже видали завдання на другий етап? — запитав Санву з цікавістю.

— Так. Груповий виступ. — сказала Ві з полум'яними очима. — Але…?

— Груповий виступ і тільки. Я просто вирішила зробити, щось на майбутнє. — сказала я коли прожувала мандарин.

— Вау! Онні, ти трудоголік. — з посмішкою сказала Чіна. Незвично було чути таке звернення від Чі, але це було в її стилі.

Неочікувано двері відкрились і я почула два чоловічих голоси.

— Ви когось ще чекаєте? — запитала у всіх і вони помахали головами.

Після чого я вирішила подивитися хто прийшов.

— Мелоді? — запитала здивовано я подивившись на хлопця.