Портаменто

Коли я закінчила до нас забігла Чі з криком:

— У нас перші коментарі!!!!!!

Я вибігала з кімнати, щоб побачити що там в коментарях. Навколо мого ноутбука сиділи Ві, Гоуп та Джи, які чекали тільки нас. Сів поруч ми відкрили коментарі.

«@Garrenhall:

Вітаємо вас в конкурсі. Приємно знати в обличчя ще одну команду, яка вирішила показати себе ще до конкурсу. Бажаємо вам удачу, але якщо бути чесними, то ми не вважаємо вас нашими конкурентами»

Я побачивши це закусила щоку вирішив відповісти:

«@Psyche:

Самовпевнено писати це, коли ви побачили одну з нас, а не повну картину 😏 Будемо думати, що “неопалимий замок” просто не знає про дракона, який буде битись до останнього каменю. Плюс ми ще не вийшли на сцену, тому робити ставки зарано. Але нехай удача буде з вами #Phona»

Відправивши, я подивилася на дівчат, які дивилися на мене з запитанням.

— Що?... Вони виписали нас зі списку конкурентів, хоча не бачили нас в дії. Це тупо і самовпевнено. — сказала я прибрав прядку з обличчя. — Треба прораховувати все. Навіть те, що темне лоша побіжить і пережене лідера перегонів.

— Ти почала конфлікт… Шторм, нам це не потрібно. — сказала спокійно Гоуп.

— Гоупі, ні. Штормі просто привернула до нас увагу. Можливо дасть фанатам цього колективу думку для роздумів. — сказала Джинні підпер щоку. — Самовпевненість мало хто любить. Підкол назви та побажання удачі може привернути до нас увагу, показуючи, що ми людяні. Також ми не судимо людей по одному відео.

— А це нормально, що вона побажала удачі в стилі голодних ігор? — сміючись запитала Чіна.

— Що? — здивовано запитали Джинні та Гоуп.

— Якщо ви не помітили, то я написала від свого імені то. — сказала я закусив губу. — Але так, я вирішила побажати удачі, як в голодних іграх. Тому що, вони бачать це не як можливість повеселитися, а як можливість вибити когось слабкого і вибити конкурентів.

Вони всі подивилися на екран ноутбука шукаючи напевно моє справжнє ім'я Але замість мого ім'я була Фона. Я вирішила взяти псевдонім. І взяти його з імені Персефони. Персі доволі по чоловічому, а Фона цікаво і ніжно. Тому на сцені я Фона, або Персефона.

— Фона? Ти вирішила взяти псевдонім? — запитала Ві з цікавістю.

— Так, справжнє ім'я розкриває мене. Якщо мене вже як учасника розкрили, то можете не сперечатись і викладати мій відос наступним. — сказала я дивлячись на них.

— Ми не обговорювали до речі цей момент. — сказала серйозно Джинні. — Хто ще тут думає про псевдонім?

— Ну я думала. Хотіла скоротити своє ім'я. Але Ві занято, тому я думаю над цим. — сказала Вів’єн з посмішкою.

— Підкреслімо, що ти з Франції й ти у нас будеш Oui? — сміючись запрошувала Чіна. Ми з цього посміялися.

— Ну по звучанню схоже, тому можна. — сміючись відповіла Ві.

— Хтось ще? — Гоуп і Чіні помахали головами негативно. — Я б хотіла, щоб Джинджер було моїм псевдонімом. Не Джинні, яких море в кей-попі. Не Джи, а Джинджер.

— Ось і вирішили. — сказала Хоуп з посмішкою. — Джинджер, Фона, Хоуп, Чіна та УВі.

— УВі це наш алмаз і скарб. — сміючись сказала Чі обійнявши руду. — А тепер повернемося до коментарів.

«@BlinkingARMY:

Попри простоту, в цьому щось є. Студія, мікрофон на проводі та дівчина, яка співає пісню під гітару. Це вкрало мою душу. Тому, чекаю, що далі буде»

Тут уже не втрималась Чіна написав:

«@Psyhe:

Дякую ☺️ #China»

Так ми коментували інші коментарі. В результаті, ми написали пост від свого імені.

«@Psyhe:

Дякую всім. Ми в здивовані, що нас взагалі помітили. До конкурсу ми викладемо ще відео. Нашим фанам кожна хоче передати своє:

Джинджер б нагодувала кожного чимось смачним, тому кожному вона бажає смачної кави та смачне тістечко.

Фона (або Персефона 😅) хоче, щоб ви слухали гарну музику і насолоджувались тим, що в вас є вибір

Гоуп бажає не втрачати надію і не опускати руки

Чіна бажає спокою і щоб не було сварок у вас

І від нашого макнє Oui завжди не відмовлятися від авантюр, бо вони ведуть до гарного і світлого

Обіймаємо кожного

Ваші #Ginger #Phona #Hope #China #Oui»

Коли ми закінчили, я сказала:

— Ми тут з Вінні подумали зробити інтро для виступу. — дівчата з цікавістю дивилися на мене. — Це буде ролик де будуть натяки на наші ролі та передмова про те чому ми не прощені. Я згадала що у ле серафим є трейлер до альбому “Burn the bridge”. Зараз треба записати фрази й зняти те, що я планую.

— Так ось чому, ти втікала до Вінса. — з посмішкою сказала Джинні. — Розкажи більше про це.

Я розповіла все. Дала їм їх “партії”. Деяким довелося вичитатись, бо там окрім англійської та корейської була японська. Довелося писати транслітерацію. Але ми почали записувати. Почали ми з Джинні:

— nae daehan hwaksini issda, jasingam

naega gyeoljeonghaesseul ttae huhoehaji anheul georaneun hwaksin (Я впевнена у собі, впевнена

Я впевнена, що не пошкодую, коли прийму своє рішення) — читала блондинка неначе кому розповідала.

Тут і з’явилася ідея того, що цю фразу вона має сказати в відео.

В той день коли ми записували Джинні сіла на край басейну від чого край її сукні намок. Її сукню ми знайшли в весільному салоні. Це була звичайна маленька біла сукня, на якій я вишивала перлинами щось, а також зробила шлейф з прозорої білої тканини для штор. Волосся їй довелося пофарбувати в медовий блонд і ми його вклали в легкі кучері з золотими прикрасами й перлинами, які ми начепили їй на волосся, щоб це виглядало як краплі води. Ніжний макіяж прикрашав її обличчя, роблячи Джи більш невинною.

Подивившись на нас вона сказала:

— Можете сісти хтось поруч, щоб мені не було так ніяково казати свій текст. — сказала та легко посміхнувшись тримаючи келих з газованою водою, яке нагадувало шампанське.

До неї підійшла Чіна і сіла так, щоб вона не була в кадрі. Перші кадри були того, як Джинджер ставили келих і протягнула його Чі. Потім вона почала говорити, те, що було за текстом. Потім була імпровізація Джинні. Вона спочатку хотіла відзняти все де її сукня буде мати мало контакту з водою. А саме моменти де вона сидить на краю і грається з водою, а потім відкриває двері сад з квітами (благо нам пощастило з локацією). А далі вона стрибнула в воду і поплила за яблуком розбрату. Ну і водночас плавала створюючи естетичні кадри. Ось так ми відзняли нашу Афродіту.

Далі записувалася я. Дівчата вичитувались, а я не бажала втрачати час, тому:

— My answer? “I wish for what is forbidden to me” (Моя відповідь? «Я бажаю того, що мені заборонено») — з посмішкою і впевненості проговорила я.

Коли були мої зйомки, то дівчата були зайняті пошуком одягом для виступу, тому нас було троє. Вінс, Лер і я. Це налаштовувало мене на розкуту атмосферу. Сукню, яка була нам потрібна ми не знайшли, тому я взяла мамину шовкову чорну сукню і перешила. Зробила розріз на стегні та оголила спину. Моє каштанове волосся з рудими нотами ми грубо накрутили та зробили плетіння, так, щоб був вигляд неначе в мене є чубчик по обидві сторони обличчя. Очі хоч були намальовані в голлівудському стилі, але вони були прикриті мереживною тканиною з квітковим орнаментом. Видно в ньому було погано, але я могла в ньому спокійно щось робити. В голлівудському стилі червона помада була канонічною, тому я обрала щось що було схоже на червоне і це був винний колір. Праве плече в мене було в бутафорській крові. Це було навмисно. Типу “Мене поранив Аїд, я тут жертва, тому я бажаю втекти”.

За своїм робочим місцем (стіл) мені дозволили на камеру спочатку їсти й пити. А потім, я робила те за що мене б Джинні вбила, а саме кидалася їжею, розливала вино, а також зривала скатертину зі столу (дякую що свічок не було там, бо був бонфаєр там). Потім я встала і впевнено підійшла до дверей і відчинила їм. Щоб дійти до дверей мені знадобилося чотири кадри. То я впала, то я щось упустила, то я пішла не туди. Було весело. Закінчив я зняла тканину сказав:

— Лер, що там? — з цікавістю запитала я.

— Ти розумничка. Там є чутливість, секс і сміливість. — сказав Лерой дивившись зняті футажі.

— Вінс, дай оцінку. — жартома сказала я почав позувати.

— Я що тобі Мел? Ось йому кидай свої фотки та нехай він оцінює, як свою колишню. — сміючись відповів Вінні від чого я надула губи.

Коли ми мандрували по світу після моїх “похорон”. Нас було четверо, як мушкетерів. Лерой, Вінсент, Мелоді (він хлопець і це його ім'я. Можливо його батьки хотіли доньку) і я. І в якийсь момент між нами двома прослизнула іскра. Тому не дивуйтеся, чому Вінні іноді може посилатися на нього

Наступною хто вирішив ризикнути це Гоуп:

— watashi wa shinjite kita

sono tobira o hiraku watashi no tonari ni (Я вірила в це

Біля мене хтось відчиняв двері) — говорячи це все вона давала багато повітря в текст. Неначе комусь несла те що вона бачила, щоб їй повірили.

Гоупі ми знімали найпершу. В той день ми тільки пофарбували волосся. Всі крім Чіни, якій її колір був в тему. Хоуп пофарбували в русявий з попелястим тоном. В неї було зібране волосся. Одягнена вона була в коричневу шкіряні штани з розрізами по боках та білу об'ємну сорочку, яка так і норовила відкрити плече тої. Тому ми одягли шкіряну накладку на її плече. Бо вона мала бути недоступною, а тут плече кокетливо відкривається. Також в неї були стріли та лук. В нас в дитинстві вчили стріляти з лука, тому вона могла спокійно користуватись цією зброєю. І мені подобається, як вона виглядала з цією зброєю. Благородно і ніжно, з деяким шлейфом холодності й сміливості.

Перше що ми зняли це те як ніжно відносилась моя сестра до коня, який був тут партнером дівчини. Те як ніжно вона відносилась до жеребця, на ім'я Даль (з корейської місяць) було заворожуючим. Гнідий жеребець неймовірно гарний і вибивається з цього стандарту “білих коней” де потрібен принц в комплекті. Його ноги були чорного кольору створюючи димку. А так він був білим в чорні маленькі яблучки. Його грива була сірою, що знову дивилось незвичайно. Я не знаю, як Чі знайшла його, але він повністю підходив під коня олімпійця.

Потім Гоуп годувала тварину, а далі дівчина неначе проводила день з твариною, а потім побачила, якийсь негарний знак. Далі довелось відпустити Даля, щоб не налякати тварину. тим що Гоуп буде стріляти в яблуко. Фрукт розбрату і гріховності. Щоб розбити яблуко стрілою нам довелось їх повісити на дерево на нитці та обрізати нитку по команді й десь приблизно в цей час вистрілити Гоуп. Витрачений був не один дубль, але воно того вартувало. А ще Лер зняв цю красуню з луком і стрілами. Тому я була захоплена цією естетикою, яка повністю належала Гоуп Розмарі Міллер. Я ще потім залипла коли Лерой і Чіна то монтували.

— Агнес…. Ти мене змушує червоніти, коли так залипаєш на цьому! — гнівно сказала та дивлячись на мене.

— Ну воно має неймовірний вигляд… — сказала я соромлячись того, що вона мене сварить.

Це рідко коли ми міняємось ролями та Гоуп називає мене другим ім’ям, але в цьому є щось.

— Що? Я звичайна там. — сказала та слабко посміхнувшись.

— Ти незвичайна там, Гоуп. По більшій частині ти весела і розважлива. А тут, ти ніжна і холодна водночас. — з чесністю проговорила я дивлячись на сестру.