Осінь зі смаком капучино

То була осінь зі смаком капучино приправлене білосніжною пінкою, і кількома нотками суму.

Жовтень, увійшовши в раж, розмальовував листочки у найніжніші кольори: помаранчевий, багряний, золотавий... І забавлявся з дощиком. Все начебто, як завжди. Але... сьогодні щось змінилось.

Прокинувшись уранці і глипнувши на мобілку, він зрозумів, що запізнюється на роботу. А тут ще й на додачу голова, мов волоський горіх, от-от розколеться.

— Оце так посиділи трохи,- сказав парубок сам собі одягаючись і біжучи на роботу.

А на вулиці співали пташки, айстри, хризантеми і чорнобривці ніжилися в теплих сонячних променях і де-не-де літали-повзали жучки. Та парубок цієї краси не помічав, ба більше – він навіть не дивився під ноги, ще трохи б і впав. Якби... не Вона... Граційна панянка у кашеміровому жовтому пальто гуляла якраз зі своїм песиком. Тож і не дивно, що він її штовхнув.

— Шановний,- звернулася вона до нього. Але він її не чув, песик теж показав своє невдоволення і дзвінко зявкнув. І лише це повернуло його до реальності.

— Ви щось казали?– спитав він.

Вона поглянула на нього й подумала собі " Мабуть, у його голові оселилися шпаки", а вголос мовила:

— Так, казала. Точніше, хотіла сказати, але ви не чули. Мабуть, були десь далеко у своїх думках. Так от: коли кудись йдеш, треба дивитись під ноги, та й взагалі дивитися...

Парубок одразу ж прозрів, як тільки почув оте зявкання. Він, здогадався, що на когось ненароком не впав.

— Вибачте, будь ласка. Як я можу виправити ситуацію?

Вона замислилась.

А парубок усе милувався нею, її усмішкою, довгим чорнявим, наче земля, волоссям і струнким станом.

Песик же швиденько скористався моментом і побіг гратися листям, а вони досі мовчки дивилися одне на одного.

Врешті -решт парубок порушив мовчанку і запитав:

— А ви любите капучино?

— Капучино? Обожнюю!- відповіла Вона.

— Супер ‼️ Тоді чекаю на вас о 18:00 в кав'ярні "Джаз".

Надіславши повітряний поцілунок, парубок,наче спринтер, побіг на роботу.

Вона ж тим часом ще гуляла з песиком і літала десь дуже далеко.

— А знаєш, він доволі –таки симпатичний,- мовила Вона до свого улюбленця.

Той лише зявкнув на знак згоди.

****

А осінь тим часом кружляла у вальсі разом із сойками і горобцями, розкидаючи листя по алеях. Їй було весело і радісно від ранкової ситуації в парку. Тепер осінь лишень спостерігала за розвитком подій.

— А знаєш, звернувся до неї вітер. Я її знаю, Вона любить капучино з вершками і тістечко тірамісу, а ще додає в цей напій нотки суму.

— Для чого?- поцікавилася осінь.

— Я не знаю, але припускаю, тому що самотня.

— Сподіваюсь, що цей парубок забере її сум,- мовила осінь.

Вечір, одягнувши багряну мантію, блукав в червоних кронах кленів і разом з легеньким вітерцем летів до урвища, жбурляючи листям у перехожих.

А ось і Вона у кошеміровоиу жовтому пальто і тоненьких чоботах на підборах, крокувала до кав'ярні "Джаз".

Тим часом парубок, замовивши заздалегідь столик і духмяне капучино з білосніжною пінкою, уже чекав на неї, чарівну незнайомку.

Побачивши здалеку її постать, йому в очі впало чорне, мов земля волосся.

— Вітаю,- мовила Вона

— Вітаю, маєте чарівний вигляд.

Вона аж зашарілася від цих слів.

Парубок жестом запросив присісти у фотель і поговорити.

— Моє улюблене капучино!- вигукнула Вона. — Звідки ви знали про білосніжну пінку?

—Та я й не знав. Просто сам таке капучино лише п'ю.

Обоє розсміялися.

Вони розмовляли про кіно і морозиво, про майбутнє і про улюблене капучино...

#капучино #осінь #сум #незнайомці #кав'ярня