Різні

Так мало людей люблять світанки

А я літом зранечку вставала щоб побачити його..

Сонце встає, перші промінці, Ранішня прохолода з росою на траві..

Спів солов'я десь там у садку, Хмари пливуть в якусь далину,

На вулиці тиша нікого не чути

Ти можеш почути як півень проснувся, шелест листя,

Спів пташок

Нікого не видно, тільки ти одна,

В голові ще пусто, сидиш сонна,знову одна

прибігає кіт, лізе до тебе на коліна, так і сидиш поки сонце зовсім не з'явиться..

а потім в дім досипати,

з думками про сьогодення.

Так мало людей люблять грозу,

Але ж вона по істині прекрасна,

Її грім, блискавка, що небо розколює на дві частини,

Шумний вітер, листя яке падає з дерев,

Великий шумний дощ, що скапує с даху, і ти чуєш як кожна крапля падає в відро, що стоїть під дахом..

Я люблю літні ранки, вечори, тихі ночі, дні..

Особливо ночі за квакання жаб,

Важко сказати саме чому

Просто подобається, заспокоює, змирює, стишує..

За зоряне небо, особливо в Серпні!!

Та гаряче купання у червні

Я люблю як цвірчать цвіркуни, це так класно, знаєте ви...

Вся земля має свій звук,

А літом найбільше чуєш ти цю музику..

Музика є скрізь вона у серці, як і рифма про шелести листя, та сидіння на одинці.

В кожної людини свій смак, свій слух..

Комусь не подобається схід, бо він любить захід..

Ви подумаєте різниці тут нема,

А різниця ще й яка,

Все в думках, в твоїй печалі в твоїх турботах, чи коханні..

Йому чи їй не подобається гроза,

Бо надто любить сонце,

Боїться звуку грому, бо любить щебет птаха..

У всьому є щось своє прекрасне,

Хтось бачить те, чого не бачить інший..

І це по істині прекрасно, що ми настільки різні.