Віталіна
100315
Щось у ній вітаїстичне...
Витає духом понад головами.
У сиві закапелки віків забрело -
Витягло звідти її нестримне тло.
Засяяло вишневим намистом,
Запахла шкіра духмяна любистком,
Зацвіла в її серці маленька кульбабка:
Квітень дмухнув і поставив крапку!
Комами вітер обласкав її тіло,
Торкнувся самотнього знаку оклику
Несміло.
Поворожив, пошептав, попестив
Полестив її вроді, розказав на вушко, що у моді.
Кудись пішов, повіявся, побрів, почимчикував і наостанок сказав, що стане в нагоді...
Отак і стоїть Віталіна - самотня кульбабка.
Весняний вітер увійшов у її тіло, а після коми
Поставив
Крапку
Ярослав Карпець, 10 грудня 2024 рік, 2:08
Фото з сайту Pexels
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯