Віталіна

100315
Публікація: 08.01.2025
Вірш
Завершено

Щось у ній вітаїстичне...

Витає духом понад головами.

У сиві закапелки віків забрело -

Витягло звідти її нестримне тло.

Засяяло вишневим намистом,

Запахла шкіра духмяна любистком,

Зацвіла в її серці маленька кульбабка:

Квітень дмухнув і поставив крапку!

Комами вітер обласкав її тіло,

Торкнувся самотнього знаку оклику

Несміло.

Поворожив, пошептав, попестив

Полестив її вроді, розказав на вушко, що у моді.

Кудись пішов, повіявся, побрів, почимчикував і наостанок сказав, що стане в нагоді...

Отак і стоїть Віталіна - самотня кульбабка.

Весняний вітер увійшов у її тіло, а після коми

Поставив

Крапку

Ярослав Карпець, 10 грудня 2024 рік, 2:08

Фото з сайту Pexels

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі