НІЧНА МАНДРІВКА

НІЧНА МАНДРІВКА

Лягаю спати, ніч навкруг тиха,

І місяць світить крізь вікно мені.

Думки мої відганяють лихо,

В майбутнє бачу кроки чарівні.

Години йдуть, а сон усе не йде,

Зоряний небосхил мене веде

В нічну мандрівку у далекі дні,

Де нема турбот, ніби то у сні.

Крізь спогадів завісу я лечу,

У дворі знов дитинство майорить.

Там світ безмежний у ту чисту мить

І чути сміх, й любові досхочу.

Та вертає біль у часи ясні,

Де війна, і люди завжди сумні.

Не побачиш тут кольору ніде:

Стіни сірі всі і небо бліде.

Ось світанок мій пливе вдалині

Прожене все зло й зітре це лихо,

А місяць махнув рукою мені

І я заснув… і стало так тихо...

Мирослав Манюк, 11.01.2025