ПОПІЛ МРІЙ

Згорів будинок, а з ним і мрії,

Вогонь пожирав цінне без жалю.

На попіл обернулись надії,

Все немовби віддалося вогню.

Є лиш спогад - малюнки дитячі,

Стукіт годинника десь на дачі.

Ідуть люди подалі від дому,

Дорога веде крізь страх і втому.

Тримай маму, доню, вона – сила,

Руки її від біди захистять.

Можеш плакати, але не кричать,

Втерпи, як мама тебе навчила.

Ті, хто зникли вчора – не при чому

І не допоможуть в світі цьому.

В пам’яті є пиріжки гарячі,

Та милі мурликання котячі.

А попіл розвіється без вогню,

Колись хтось засудить ці події,

Коли вогонь пожирав без жалю,

Коли горіли дома і мрії.

Мирослав Манюк, 19.01.2025