ДУША НЕЗЛАМНА

Туман і холод — все накриває,

І тиша криком нас не злякає,

А душа вогонь собі збирає,

Бо правда є і вона лякає…

Мовчали гори, ріки і ниви,

А серце чекало особливе.

Ми — всі нездоланні землі діти,

Та весь вільний дух наш не побити!

Горіло небо, землю стрясало

І як сильний дощ наша кров текла,

Та все ж світло втікало від тепла,

Але компліментів було мало.

Вставали воїни, щоб радіти,

Несли у серці пам’ятні квіти.

Крізь чорний жах все будо важливе,

Здіймали вгору все неможливе.

Хай знає ворог: не залякає,

Живе наш вогонь, що не згасає.

Нам доля крила всі нарощає,

Нас не здолати — це кожен знає!

Мирослав Манюк

20.01.2025