СІЧЕНЬ ДИВУЄ

Між хмар проб’ється одинокий луч,

Січень дивує і приємно гріє.

Нема зимою білих, сніжних куч.

Дивує клімат і земля радіє.

Тумани стелять на краю дороги,

Дощі ідуть, всі мочать знову ноги.

Де сніг, зима? Кругом лише калюжі,

А люди хочуть морозів та стужі.

Краплі дощу мов сльози на калині,

Так, ніби плаче бідна за зимою,

І ніби вже зустрілася з весною,

А це – зима, лише на половині…

Вітер ганяє листя вже не дуже…

Воно йому, напевно, вже байдуже.

У птиць також є і свої тривоги,

Але ніхто не просить допомоги.

Ніхто, напевно, це не зрозуміє,

Чому немає білих, сніжних куч,

Січень дивує, тішить і хай гріє,

Може колись проб’ється і наш луч.

Мирослав Манюк, 26.01.2025