Бідного художника пустіть до Раю

2

Електрокоптер пірнув донизу. Назустріч плигнув неоновий хаос: вогні вивісок, що обліпили щільним шаром житлові бокси середнього рівня, пролетіли повз апарат смугами кислотних відтінків і зникли далеко вгорі. За кілька секунд ніс коптера розірвав смог, що огортав нижні рівні. Нагромадження стін різали простір на чіткі прямокутники. Сірі та чорні грані бетону й металу відблискували у скупому світлі, наче ідеально відточене лезо бритви. Поодинокі перехожі підіймали усміхнені обличчя й привітно махали руками.

- Перш ніж я розпочну презентацію, прошу, перемкніть візуал-імпланти на дозволений мінімум, - промовив Костянтин, - Особисто я це зробив ще до нашої зустрічі.

Контролер провів пальцем по скроні, поглянув донизу, на симпатичну бабусенцію, що котила порожньою вулицею возик з квітами, гидливо скривився й похапцем натиснув на регулятор.

- Чорт забирай! Випадково повністю вимкнув візуалізацію, - відповів він, помітивши Костіне здивування, - вже виправив.

- О, у мене, як свідка не буде проблем? Я ж не вимикав… У моїх імплантах навіть можливості такої нема…

- Не хвилюйся, - відмахнувся контролер, - Мені можна. Я ж контролер. Робота така. І тобі нічого не загрожує, доки ти виконуєш мої розпорядження.

- А що там?

- Га? Ти справді хочеш знати? А, біс із тобою! – контролер знизав плечима, - Брудна розпатлана відьма штовхає возика з трупом дорогою до каналізаційного колектора. Задоволений?

- Якого каналізаційного колектора? – спитав Костя.

- Ось де він, колектор - контролер вказав на заковану в камінь гладку й блискучу, наче ртуть, річку, що поволі пливла вдалечінь прослизаючи під бетонними ребрами мостів.

- Нормальна річка…- Костя вдивлявся у горизонт, де переходи між берегами зливались у туманну лінію, ніби відображення у двох поставлених одне напроти одного дзеркалах. Схоже, побачене й справді було накладеною візіокартиною, до того ж одношаровою, дешевою і надто статичною - тому й такий баг з кольором води. Халтура.

- Нормальна? А запах? – хмикнув контролер - навіть я трохи відчуваю, із увімкнутими на повну нейрофільтрами.

Бабусенція внизу під завислим у повітрі електрокоптером перекинула возика у річку, квіти розсипались поверхнею, хмара густого смороду вдарила в обличчя. Водій опустив скло. Дешеві нейрофільтри спрацювали з затримкою, й Костя встиг відчути усі відтінки аромату гнилої помийної ями, котрі нейрочіп поступово перетворив на звичайний запах міста.

- Починай вже, - контролер не приховував роздратування, - Покінчимо з цим якомога швидше. Доступ до хмарного сховища я відкрив.

- Візуалізація завантажується шарами: спочатку статичний фон, потім обробка та фільтрація рухомих об’єктів у реальному часі, і наприкінці те, що я називаю “приправами”: розширена гамма відтінків кольорів, вигідне підсвічування об’єктів, гра тіней, акценти на самобутніх персонажах….

- Бачив, знаю! Потрібно допрацювати так, щоб отих “персонажів” взагалі не було, - контролер вказав пальцем на усміхнену бабцю, котра махнула їм рукою. Її жест був неприродно різкий, схоже візуальним фільтрам не вдавалося класифікувати дії об’єкта. Кілька людей, що прогулювались неподалік від неї повторили її жест. Пластикове днище коптера загуділо від частих ударів.

- Що це було? - спитав Кость.

- Щебінь, напевно, - віджартувався контролер. Лайном на таку висоту не докинути, - він подав знак “швидко вгору”, коптер помчав назустріч неоновим вогникам, - Тут зрозуміло? Допрацюєш нетрі, мешканцям ЖК “Вершини” не потрібні такі краєвиди.

- Куди ж їх подіти?

- Замалюй хмарами. Красивими такими, знаєш, щільними. Дивися мені, щоб наступного разу того щурятника не було. Ясно?

- Все зрозумів. У мене є прохання, - Костянтин зіщулився, щоб здаватись меншим та нижчим - такі клієнти це люблять, - Розумієте, у мене донька захворіла, якби який-не-який аванс…

- Добре,- увірвав контролер, - Підніму твій статус на сотню пунктів.

- Але цього не досить для доступу до потрібного лікування…- заперечив Костя, - Чи могли б ви ще на…

- Через тиждень повторна здача - тоді й подивимось, - холодний тон Контролера не передбачав суперечок, - А тепер вгору. Відчуваю, там теж будуть зауваження.