СИЛА ПРОЩЕННЯ

Не варто серце в холоді тримати,

Якщо образа в ньому лиш на мить.

Навіщо спогад добрий забувати,

Коли у душі він досі ще горить?

Минає цей день, мов хвиля у морі,

А ти все мовчиш у тому просторі.

Держиш образу свою ти щосили,

Якщо злі слова тебе зачепили.

Хіба байдуже? Хіба не тривожно,

Коли зла пітьма всю душу займає,

Коли на очах сльоза виступає,

А губи прагнуть сказати «не можна»?

Що буде далі, нам не об’явили,

Та варто знайти у собі ті сили

Сказати слова прості, не суворі,

Про що сумуєш, коли сяють зорі.

Життя – тільки мить, що у вічність летить.

Не треба про це тобі забувати.

Хай слово вчасне буде там у цю мить,

Де добре серце спроможне кохати.

Мирослав Манюк

10.02.2025