***

Осінь стискає плечі, обом нам гірко.

Холод збиває з ніг і калічить душу.

Я роздрукую спогад собі на плівку

Щоб не забути те, що забути мушу.

Ця темнота без жалю розсікає мене.

Майбутнє вже тяжко хворе.

Я безхребетна.

Жити із думкою, що скоро цей біль мине,

Але він дедалі більше ламає ребра.

І час не злікує. Час викликає нудоту.

Згорають мости і падають, падають. Власне,

Скажу що це осінь. Спихну на неясну погоду.

Щоб люди не бачили яка я

насправді

Нещасна.