І в родині моїй сонця не видно давно

І в родині моїй сонця не видно давно.

Ми все жалим друг дружку,

І сон вже ніяк не лікує.

І це зовсім не казка,— дешеве, німе кіно

Тут ніхто і нікого не чує.

Не кричи вже на мене,

Не бий мене, мамо, прошу!

Я ні в чому не винна,я просто не вміла інакше.

Бачиш, мамо, я віршик тобі цей пишу,

Бо душа розривається й плаче.

Розкажи ж про любов мені, ненько.

Покажи цю любов ділами!

Біль розʼїв моє юне серденько

-і тепер я не хочу до мами.