Не свята Магдалина

Куніна примружила очі, очікуючи на пояснення, але Магдалина лише надломлено захихотіла, натякаючи — ще не час для відвертих розмов.

— Жолотко, я штлашенно втомилаша. Ти ж шама башила на влашні очі чележ шо мені довелошя плойти, шоб діштати пеледвешільний подалунок для тебе. Май Бога в шерці, потелпи хоша б до швітанку.

Управителька заледве помітно насупилася: вона терпіти не могла на щось чекати. Для неї це було рівнозначно безпонтовому вбивству без садистичних прелюдій з улюбленими іграшками перед відправкою на утиль. Але попри пекуче роздратування, пані Ірена покірно кивнула головою, розігруючи перед смертельно втомленою пежешницею турботливість. На її вустах засяяла поблажлива усмішка.

— Любове моя, для тебе хоч зірку з неба. Ходімо в коридор, я відвезу тебе на кареті в приватні покої. — Оминаючи джгутоносця і лайномийника, які намагалися виглядати бездушним інтер'єром спаплюженої «родзали», Куніна кинула через плече: — Марченко, подзвони найкращому пластичному хірургу, бо твоїми руками можна штопати хіба що мішки з-під картоплі. Хай виправить дефекти моєї любої дівчинки. Ціна питання не має значення.

— Можете бути певні в цьому, пані Ірено. Я особисто знайомий з потрібною вам людиною, яка вміє тримати язика за зубами і користується шаленою популярністю серед вершків суспільства! — залабузнився перед садисткою вусатий тарган, все ще сподіваючись на ілюзорну поблажливість.

— Ти ба який, виявляєтшя, цицькойоб коришний! — вставила шпиньку мамка, кинувши на нього зневажливий погляд.

— Не хвилюйся, моя крихітко. Старий пустун більше не зможе розважатися з кимось у такий збочений спосіб. Я про це подбала. — Психопатка з ніжністю торкнулася плеча нареченої. Сталевий погляд очей повільно перетік на вкляклого джгутоносця. — До речі, у мене також є для тебе сюрприз, — на вустах з'явилася глумлива посмішка. — Марченко, покажи моїй дівчинці свого коня на припоні!

Понурі вуса нервово сіпнулися. Фельдшер благально втупився на «залізну пані», проте в її немиготливих очах цвіла лишень крижана пустка — там не було місця для жалю. Тремтливі пальці безпорадно потягнулися до ґудзиків на халаті. Кожна мить принизливої експозиції давалася йому з пекельним болем та соромом. Коли поли розійшлися, Магдалина залилася нестримним реготом.

— Обожнюю тебе жа це, жолотко! — приклала вона голову до плеча дбайливої психопатки. — Коли ти получ, я пошуваюшя в повній бежпеці!

Розчулена Куніна підвела наречену до новенького колісного крісла, допомогла їй сісти, а тоді насунула на її босі ноги пухнасті капці з мімішними кицьками. Стоячи навколішках перед нею, вона поцілувала кожне коліно, облизуючи садна на шкірі й зазираючи в очі. Лицедійка в халаті збуджено застогнала, соваючись у кріслі.

— Ти так швидко заводишся, моя хтива дівчинко, — долоня хижачки поповзла вгору по стегну з наміром переконатися, чи її наречена бува не симулює збуджений стан. Язик виковзнув з прочинених вуст, і вона з придихом вимовила: — Хочу відчути це на дотик, якщо ти, звісно, не заперечуєш.

Магдалина плавно накрила мерзенного мацака шершавою долонею, не дозволяючи наштовхнутися пальцями на сухість. Сталеві зіниці управительки миттєво поглинула темрява, віщуючи невідворотний напад люті. Ніхто не мав права опиратися її забаганкам — грати на її нервах було смертельно небезпечно і водночас до біса захопливо. Усміхнена пежешниця обережно переклала напружену долоню психопатки на свій живіт, який досі булькотів, мов сплячий вулкан.

— Вибач, жолотко. Думаю, навляд тобі шподобаєтьшя, якщо мої тельбухи жнову влаштують феєлвелки. Водій вколов мені якійшь глимучий коктейль, чележ який я втлатила ждатнішть контлолювати швій олганіжм. Іж нашлідками якого нам довелошя жіткнутиша.

Винуватий погляд нареченої, яка не надто вдало імітувала сором'язливість, підігрів хижацький азарт емпатичної нервосмочки.

— Нічого страшного, моя люба. У нас усе життя попереду, — мелодійно захихотіла пані Ірена, намагаючись цією фразою розпатрати кігтями сталеву витримку Магдалини.

І їй це майже вдалося, адже настільки відверта брехня не могла не сколихнути в ній хвилю обурення. Натомість мамка весело зареготалася, оцінивши злий жарт, і філігранно схрестила рапіри зі скаженою лярвою в словесному поєдинку:

— Жнаю, жолотко. І я тобі вдяшна жа рожуміння. Ти як ніхто інший читаєш мене, мов відклиту книгу. Жа це я тебе не тільки люблю, але й поважаю.

Граційно підвівшись з колін, пані Ірена хижо вишкірилася.

— Це так мило. Знаєш, моя люба, всі ці тілесні тортури подіяли на тебе напрочуд позитивно. Ми з тобою чудова пара.

— Ніде правди діти, — охоче погодилася Магдалина, криво посміхаючись. — Вежи мене в обішяні покої. Не хошу підхопити нежить на плотяжі.

— Тримайся міцніше, красунечко. Особливо на поворотах, — турботливо промуркотіла Куніна.

Вона неквапливо обійшла колісне крісло і тепер плавно котила його, з педантичною акуратністю оминаючи задирки в лінолеумі. Наче везла крихку порцелянову ляльку, а не матьору пежешницю, яка власноруч скалічила себе, щоб з легкістю вибратися з її володінь й повернутися назад з незрозумілих їй причин. Поки що незрозумілих... Така нахабність з боку Магдалини змушувала управительку строгача пишатися нею і водночас казитися через кричуще свавілля. Мало хто з її колишніх дружин був здатний посіяти хаос у її темній голівці.

Магдалина тим часом фривольно відкинулася на спинку, тримаючи вільні від стяжок руки на животі, і крадькома ковтала гидку від нагноєння слину. Боротьба з нудотою та сонливістю вимагала титанічних зусиль, але вишкір на її розбитих вустах залишався незмінно зухвалим.

Коли обшарпані двері лазаретної палати зі скреготом розчахнулися, гнітюча тиша всередині відчутно наелектризувалася.

— Вечір в хату, шановні. Я привезла до вас на ночівлю вашу подругу, поки в її апартаментах наводять лад, — з радісною усмішкою сповістила пацієнток джгутоносця Куніна, перетинаючи з Магдалиною поріг. — Можете влаштувати сьогодні запальну вечірку, але без вирізання сніжинок та інших портаків на шкірі. Ви мені потрібні цілі та неушкоджені.

Соня зустріла їхню появу застиглим, важким поглядом з-під розкуйовдженого через нерви чубчика. Професійна кікбоксерка навіть не поворухнулася, але напружений стан видавав шалений викид адреналіну, як перед двобоєм з гідним супротивником. В немиготливих очах не було страху — лише оцінювальний аналіз ситуації. Вона миттєво підмітила розслаблену позу мамки, відсутність стяжок на її зап'ястках, пухнасті капці з дурнуватими кицьками на ногах. Кінчики вуст ледь помітно сіпнулися в стриманій усмішці. Це означало, що перша частина першокласного блефу пройшла успішно, і тепер вона готувалася підіграти їй у фінальному раунді.

— Я, між іншим, ображена на Магду, бо вона не взяла мене на дівоч-вечір. І сама розважалася на вечірці для наречених, — пхикнула Софія, відвертаючись до вікна. — Тому не можу гарантувати їй дружній прийом.

— Не варто дутися на подругу, мов вередливе дитя, Сонечко, — захихотіла пані Ірена, підкочуючи мовчазну наречену до додаткового ліжка, яке розмістили на місці нещодавно винесеного стола.

Муміфікована власниця спадку, яка щойно очуняла від моторошного хихотіння, здригнулася усім тілом. Помітивши управительку, яка допомагала скаженій альфачці перебратися в ліжко, вона сполотніла до кольору казенного простирадла. Забинтована голова втиснулася в подушку, а нажахані баньки округлилися до розмірів мисок для баланди. Магдалина змовницьки їй підморгнула й показово облизнула запечені вуста розрізаним язиком. Першачка натомість заблагала усіх святих, щоб її більше ніхто сьогодні не займав, хоча не надто вірила у дива. Бідолаха навіть боялася уявити, чим може для неї закінчитися ця ніч у компанії навіжених блатних.

— Мені вже час йти, дівчатка. Сподіваюся, ви не будете нудьгувати без мене, — мелодійно проспівала психопатична вампірка, оглядаючи свої іграшки й жадібно вбираючи носом приємний коктейль з різномастних емоцій. — День видався дуже виснажливим. Усім нам не завадить добряче виспатися. До завтра! — на останок пані Ірена надіслала кожній з іграшок елегантний повітряний поцілунок, ідучи в кабінет дивитися новий фільм.

Коли за нею захлопнулися двері, Магдалина помітила що шпигунської ляльки в лазареті більше немає. Вона повільно повернула голову до Соні, блиснувши веселими бісиками в очах, і шепеляво промовила:

— Ну, пливіт, Шонечко!

— І тобі привіт, рожеве причумко, — не залишилася в боргу жучка, криво посміхаючись. — Як минув похорон?

— Ой, не питай, — зареготалася мамка, згадавши дахозсувне поховання в компанії довбаних фріків. Вона поглянула на зашугану козу і озвалася до неї: — Агов, шештла милошелддя, не хочеш ложповішти нам пло швоїх вшлатих лодиців? Плийшов чаш віддавати болги жа мій кошелний підгон.

Марія судомно втягнула ротом повітря, просотане відчаєм. Бинти на обличчі напнулися, вичавлюючи на поверхню глязяву цукровицю. Зацькований погляд метався від мамки до жучки, які нетерпляче совалися на простирадлах. Вона розуміла: якщо зараз збреше її розірвуть на шмаття.

— Я... я все розповім, — проблеяла перелякано, сковтаючи солону юшку. — Тільки н-не кличте Зубра... прошу!

— Хіба ми схожі на некроманток? — удавано здивувалася Софія, яка вже чула про його лиху долю. — Годі телитися, кицю! Магдалина починає нудьгувати, а це в біса не добрий знак.

Марія судомно вчепилася обгризеними нігтями в ковдру і, затинаючись, зашвидила:

— Цей дядечко, н-насправді мені не рідний... і він д-далеко не святий... Хоча на паперах усе виглядає саме так. А ті психи, яких пані Магда бачила на пох-хованні є наглядним з-зразком виховання в сиротинці, де ми усі з-зростали... Кхм-кхм, у Божій любові.

— Тобі тепел випав шанш пелевиховати тих утилків, — підколола козу мамка, уявляючи як некросквіртщиця кантує дупограїв і некросмочок Божим словом чи то пак золотим дощем.

— Зламане неполагодиш, — похнюплено заперечила спадкоємиця. — Пані Ірені не потрібні адекватні найманці. Вона мені так і сказала.

— Ну і хрін з ними, — позіхнула Соня, відсовуючи рукою шторку на вікні. — Магдо, глянь краще сюди! Це тобі Зоряна принесла. Щось патякала, мовляв, каланхое має підняти тобі настрій. Єбанько — одним словом.

Глиняний горщик з тисненням очерету і позолотою на торці змусив мамку радісно вишкіритися. Вона поквапом зіскочила з ліжка і попрямувала до вікна, попросивши Софію постояти на дралі, поки буде перевіряти вміст підгону. Тоді обхопила пальцями м’ясисте стебло й безжально висмикнула рослину. На підлогу полетіли грудки землі, бруднячи лінолеум, але мамці було до дупи на чистоту в живодерні. На дні горщика, серед перемішаного з дренажем бруду, виблиснув вологий латексний хвостик.

— Опача, а ошь і «немовля»! — радісно вигукнула, розриваючи нігтями цупку плаценту.

На долоню випала масивна золота каблучка. Магда обтерла її об край халата і завмерла, вп’явшись набряклими баньками в підробку з червоним рубіном. Бісики в її погляді миттєво згасли, поступившись місцем повного шоку.

— Шоня, підглеби-но шюди, — хрипко покликала подругу. — Тут якашь неждолова хелня.

Софія кинула швидкий погляд за двері й за кілька кроків опинилася біля неї. Поквапом нахилилася над брудною долонею, розглядаючи трофей.

— Що це за біжутерія? — примружила око. — Нахіба схиблена дурепа підкинула у вазон цей непотріб?

— А я жвідки жнаю?! — психанула мамка. — Коли Жоляна плиносила важон?!

— Ще до початку тривоги, а натомість забрала ляльку. А що?

— Вшлата хлінь. От шо! Ця лалва в жагальнику жаклишила той шо я виглижла жубами ж пальця жмула. А натомішть плинешла ошь це! — Підробка полетіла в перелякану козу, яка бельмувала на пежешниць з-під ковдри. — Виходить, шо ми далма вше це пловелнули!

— От лайно! — очманіло вигукнула жучка.

— Не те шлово. Це повна пижда!!!

Запала напружена тиша. Магдалина з Сонею приречено втупилися одна на одну, не розуміючи що далі робити.

— Звідки у вас ритуальна каблучка матінки Ольги? — боязко озвалася до них мумія, розлядаючи в тремтячих руках прикрасу.

— А це що за лярва?! — визвірилася на неї жучка. — Одна з твоїх всратих родичок?!

Першачку від стресу заціпило. Вона замружила очі, намагаючись стати невидимою.

— Пошинай шпівати пташечко: хто в біша ця Ольга?! — погрозливо зашипіла Магда, насуваючись до ліжка онімівшої сцикухи.

— Вдова настоятеля М-матвія... Мого п-покійного дядечка, — насилу видушила з себе коза.

— Ця каблучка також ж шеклетом? — зробила уточнення, починаючи здогадуватися, що підробка і є активатор про який згадував Клоп.

— Ну? Швидше телися. Я не така добра і терпляча, як Магдалина! — Поквапила її Соня, хрускаючи кулаками.

Марія судомно шморгнула носом. Опанувавши страх вона почала ділитися з блатними знаннями дітей сонця:

— Ц-це не підробка... Перстень настоятеля Матвія з агатом і ця рубінова каблучка матінки Ольги... Вони працюють, як єдиний механізм. Матінці завжди подобалося тримати дядечка на короткому повідку. Коли вона насовувала свою каблучку на палець, усередині обідка вдавлювалася потаємна кнопка-передавач. І в ту ж мить висувна голка, вмонтована в обідок перстеня панотця впирскувала йому під шкіру кінську дозу заспокійливого... Ну, чи наркотиків. — Квапливе белькотіння невдовзі набуло кристально чистої логіки. — Матінка Ольга таким чином контролювала його напади шизофренічної люті... Аж поки вона його не... Не...

— Вбила! — завершила фразу Магдалина. Її обличчя розпливлося в знавеснілому вишкірі, що навіть бувала Соня мимоволі здригнулася. — Це гландіожно! Дай я тебе обійму! — Мамка на радощах мало не задушила в обіймах вкляклу першачку. Вона озирнулася до жучки, і в елейному голосі забриніла сталь: — Шонечко, будь длугом, жнайди ту навіжену хвойду і витлахай ж неї підляшник ж олигіналом! Беж вешільного подалунка для пшихопадки нам ж тобою не вижити. — Софія безшумною тінню вислизнула з лазарету, лишаючи альфачку сам на сам із заціпенілим козеням. — Ти ж жнаєш, люба моя, шо мовчання — це жолото?!