СУТЬ ЖИТТЯ

Стоїть суть життя, тиха і жива,

Постійно шепче давні закляття.

Її таємність – всьому голова,

А пори року – завжди як браття.

Весняне світло листвою впало,

В зеленім морі життя замало.

Тремтить світанок – початок буття,

Земля розбудить ту силу життя.

А літо вогнем все огортає,

Зеленню вкриє лісові стежки,

Де кожен листок шепоче казки,

Як сонце життя вмить зігріває.

Та осінь прийде, і вітер-суддя

Візьме і роздує всі почуття,

Засне в обіймах свого бунгало,

Ніби ця осінь не існувала.

Зима обійме, зробить закляття,

Стане білою твоя голова.

Та знову весна скаже: «Гей, браття!

Прокиньтеся доки воля жива!»

Мирослав Манюк

04.03.2025