Вони клялися в вірності

Вони клялися в вірності

І в спину встромляли ніж,

Вони не знають поняття ніжності,

Вони лиш просяться бути між.

Їм не варто давати спогади

Мої рани для них як жарти

І всі їх нікчемні погляди

"-Та чого ти до біса варта?"

В них не треба просити слабості

Вони також слабкі й дурні

Ось чому лише в приступі радості

Я на них витрачаю дні.

А коли вже насправді нудить,

Від життя й особливо від себе,

То усі ці маленькі люди

Відправляються прямо в небо.