Розправивши плечі по лінії моря

Розправивши плечі по лінії моря,

Я пообіцяла собі не здаватись.

Я знаю, що в світі багато горя,

І іноді тяжко щиро сміятись.

Чайки чіпляють думки поетеси,

Сонце заходить. Видніються зорі.

Я зрозуміла цей принцип Одеси:

-Бути для світу легким і прозорим.

Місто малює мене як картини,

Вулиці пахнуть колою з ромом,

Я перетнула всю Україну,

Щоби нарешті зустрітися з домом.