Кохання у повітрі

У далекому безтурботному дитинстві, коли на уроках вчителька розказувала третьокласникам про епідемії двадцять першого століття, маленький Василь разом з однокласниками завзято знущався з картинки в інтерактивному підручнику “міри безпеки під час коронавірусу”. Як же було весело надягнути на персонажа окуляри й шапку поверх паперової маски і дивитися, як той врізається у стовп через запотілі скельця! А натиснути елемент “чхнути в суспільному місці”? Оце була забавка: бігають медики у захисних костюмах, схожі на міфічних іншопланетян, питають у всіх персонажів “чи є у тебе сертифікат вакцинації”, хто не має — в карантин його на місяць! Щоправда, на контрольних вони ламали голову, як же запам’ятати всі оці штами-види коронавірусу та грипу, якщо симптоми практично не відрізняються… А, якби ж це була найгірша з проблем його життя! Хто б міг подумати, що пройде всього якихось двадцять років — і він сам буде співчувати сумному чоловічку в окулярах. І заздрити медикам у скафандрах.

Епідемії кінця двадцять другого століття виявилися набагато гіршими за розповсюджений якоюсь азіатською лабораторією ковід. Спочатку через фініш-інфлуенцу (гарна назва для чергового мутованого грипу з гарантованою летальністю сорок два відсотки) півпланети відправилося до предків. Далі з’ясувалося, що ускладнення інфлуенци залишили п’ятдесят вісім наляканих до всрачки, але живих відсотків практично нездатними до розмноження. Хоч всовуй вживу, хоч у біолабораторіях — статеві клітини вперто відмовлялися продукувати нове життя.

Через двадцять років масової істерії та хаотичних пошуків панацеї рішення було знайдене. Це була хороша новина.

А от поганою було те, що відповідальність за відкриття людству нового ящику Пандори взяла на себе одна вельми радикальна організація… Яка взагалі-то не мала жодного відношення ні до біотехнологій, ні до медицини. І займалася виключно напрямом мистецтва, тоді ще геть неприйнятним для “високих” кіл: “розрядка для недойобаних домогосподарок, які не зустріли нормального чоловіка”, “збочення”, “соціальний хайп” — лише частина епітетів, якими хейтери характеризували діяльність Ліги Ес. Хто ж знав…

Що Ліга таємно згуртує до своїх лав найбільш завзятих і необмежених у креативності науковців. І щедрих меценатів. Які — сюрприз-сюрприз! — знайдуть джерело натхнення у найкрінжовішому контенті, від якого плювалися критики. І втілять його у реальність, вирішивши найглобальнішу проблему тогочасного людства. Та так, що світ здригнеться від жаху і масштабу — та й досі буде здригатися, хоча вже століття минуло з тих епохальних подій.

Коли по зламаним каналам новин прогримів маніфест “Кохання в повітрі” у супроводі логотипу з двох вагітних морських коників — спочатку на нього зробили море мемів. Коли в соцмережах почалися масові публікації залитих жіночими сльозами щастя тестів на вагітність з двома смужками — настав зірковий час для “найекспертніших експертів”.

Але коли на публіку просочилися фото відомого виконавця кей-попу, який публічно зробив камінг-аут ще на початку кар’єри і з того часу був помічений у обміні тілесними рідинами лише з представниками чоловічої статі… У приватній клініці, на кушетці під ультразвуковою діагностикою — а на екрані чітко і безпомилково помітні маленькі ручки прямо в центрі доволі випуклого животика… Взагалі-то папарацці очікували гарячих новин про рак, передозування наркотиками чи булімію через зіркові дієти — а вийшов термоядерний вибух мізків, очей і п’ятих точок. Що ж, і таке буває. Але тепер всі точно зрозуміли: Ліга Ес не жартувала. Ані на йоту.

(До речі, виконавець був залізобетонно, непохитно переконаним топом. Його це не врятувало.)

Вірус, випущений невідомо як і коли в атмосферу, діяв хитро й підступно. Так, розмноження статевими клітинами і досі залишалося практично неможливим, фіксувалися лише поодинокі випадки. Але хто сказав, що обмін генетичною інформацією не можна втілити інакше? От наприклад, чхнув ти у присутності особи неважливо якої статі, він/вона/вони (теж не важливо) втягнули повітря з часточками вірусу до легенів — і з певною вірогідністю “диво, магія, дзинь”, на наступні дев’ять місяців гороскоп віщує вам море незабутніх вражень! Поцілунок, обійми — ба навіть просте рукостискання, як з’ясувалося! — все, приїхали. Тепер замість жвавих пуголовків з хвостиками “лелекою” слугував генетичний вірусний конструкт. У формі морського коника під мікроскопом, хто б сумнівався!

Ромова вишенька на тістечку: шанс завагітніти був у обох вірусоносіїв. Все ж тілесний контакт зазвичай взаємний. З повітряно-крапельним ще були варіації, коротше кажучи — як вітер повіє.

Безплідність, різностатевість, спорідненість, генетика, контрацептиви, операційне втручання: ні, не допоможе. “Так” забезпечували всього дві умови: статева зрілість індивідуума (в середньому, з вісімнадцяти-двадцяти, дякуючи еволюційній антиакселерації) та фізіологічний потяг хоча б з одного боку.

Ворота в лунапарк всесвітньої істерії знову відчинилися. Але зрештою цивілізація та гуманність перемогла, і людство сяк-так опритомніло. Навіть полетіло до зірок, несучи життєдайний вірус із собою в далекі колонії. Багато хто з колоністів з ентузіазмом розраховував перевірити на резистентність імунітет інших, нелюдських видів…

(Можливо, саме через це людство досі було одиноке у безмежному всесвіті).

Вакцину досі не було винайдено. Була популярна теорія, що вже навіть і не намагалися. Можливо, підступна Ліга Ес (ордер на арешт за терроризм досі не скасовували, проте організація залишалася невловимою, як тінь, звикнувши до життя у постійному підпіллі) і до цього приклала свої надмірно активні лапки. Зрештою, людство не надто вже скаржилося: рулетка з вагітністю відставила на другий-третій план політичні конфлікти, загроза перенаселення планети підштовхнула технологічний прогрес, напружена робота тандему освітньо-виховної галузі та грамотного піару знецінила вагітність ледь не до сезонного захворювання.

Дев’ять місяців виношування та три місяці догляду щедро нагороджувалися грошовою компенсацією в будь-якому випадку, далі вибір був або передати дитину під опіку планетарної служби, або… Навіть у двадцять третьому столітті залишалися бажаючі виховати дитину самостійно — хто б міг уявити це два століття тому!

Такі, як Василь, зараз були тою самою впертою меншістю, яка поклала на себе місію одного дня відкрити людству очі та вивести з пустелі невимовних страждань. Шукачі святого граалю, справжньої панацеї: імунітету до вірусу “Кохання в повітрі”. За будь-яку ціну.

Тернистий шлях, сповнений суцільного суспільної нерозуміння та подекуди — невдячності. Носії щирої віри в краще майбутнє. Паладини суворої моралі та самообмежень заради благої цілі.

“Якби не цей триклятий вірус, я б точно вже з кимось чпокнувся. Ех, думи мої думи, лихо мені з вами…”

Високоморальний паладин, хекаючи, докручував педалі велосипеда, видираючись на гірку. За десять хвилин розпочинався робочий день, а ще потрібно випити кавусю. І продезінфікувати всі відкриті ділянки обличчя — про всяк випадок.