Візьми все своє і вийди з місця цього (огидні тексти, 21+)

Всі події, місця та герої цієї історії - трохи не вигадані, співпадіння з реальними людьми і локаціями не є випадковими збігами. Читати лише емоційно зрілим освіченим людям з перевіреним почуттям гумору і наявністю критичного мислення, яким виповнилося 18 років.

***

Кажуть, що ця історія сталася ще до війни в одному приході ортодоксальної масквабадської церкви, який розташовувався під великим, нині окупованим, українським містом на сході.

Отже, отця Гєннадія розбудила вранішня ерекція - хуй у батюшки стояв як вкопаний. Пікантності ситуації додавало те, що хуй підпирав важкого золотого хреста, який зазвичай звисав до самого пояса, а тепер височив догори низом, бо заснув панотець прямо в рясі та повному екіпіруванні, повернувшись додому в сраку п'яним з бенкету, на якому священнослужителі їхньої єпархії празнували перший тиждень великоднього посту. Піп трохи злякався, бо перевернутий хрест є знаком сатанинським, але зоглянувся і посміхнувся. Поруч валялася його жінка - матушка Авдотья, тілеса якої прикривала прозора, давно непрана комбінація. Не довго міркуючи, отець Гєннадій відкинув її звабливу одежину і почав прилаштовуватися прутнєм поміж целюлітні ягодиці, шукаючи анус коханої. "Так, зараз вранішній анальчик - саме те що треба для такого святого діла, як налаштування на проповідь. Ну, з божою поміччю" - подумав він.

Від Авдотьї тхнуло перегаром (любила матушка це діло), смерділо потом і немитою три дні жопою. Запах, одним словом, додатково збуджував і заспокоював одночасно, бо, по-перше, перебивав амбре з залишків блювотіння на бороді панотця, а по-друге - спрямовував до цілі.

- Тільки повільно, Іоанчику, бо знову все там розятриш мені, то потім болітиме три дні, - сонно попрохала Авдотья.

Піп Гєннадій здивувався, почувши ім'я молодого дьяка - свого секретаря, але збудження не втратив. Натомість оскаженіло почав длубати дружину, міцно охопивши її, заревів:

- Іоанчику?! Та я тебе, блуднице, покараю, бодай не дістала ти царства небесного!

І почав грубо і жорстко гвалтувати дружину. Авдотья остаточно прокинулася і зрозуміла, що її спочатку буде зле трахнуто, так що ходити доведеться у підгузку три-чотири дні, а потім і бито, хоч і свята неділя, бо за її охоту до гріха панотець вже не раз так вчив свою другу половину. Вона сумирно мовчала, хоча спочатку їй і нестерпно боліло. Але потім біль минув, вона не витримала і - застогнала. Від насолоди.

Отця Гєннадія це збісило і завело ще більше:

- То покарання тобі за розвагу? - і в серцях вцідив грішницю здоровенним кулаком прямо у потилицю.

Вцідив таки від душі: у Авдотьї луснула шкіра і на подушку повільно, спочатку наповнюючи волосся на голові, полилася кров. Матушка втратила свідомість і перестала дихати. Отець Гєннадій нарешті кончив і відсунув дружину зі словами "Фу, блять, бісове створіння". Авдотья, сповзла головою униз, а її жирна срака і розведені ноги-тумби лишилися на ліжку. Край сорочки повільно сповз тулубом десь за ліжко разом з хазяйкою.

В передсмертній судомі дружини, батюшка помітив, як здригаються її статеві губи. Він не стерпів такої неповаги до своїх методів виховання і заволав:

- Та ти є сатана у плоті! Виб'ю я цей дух з тебе! Тримайся ж нечестивий!

Він зірвав півметрового хреста з себе і запхав його покійній у розкішницю:

- Вийди нечистий з тіла цього! - велеречиво промовив піп - Ізиди, сатано, заклинаю тебе куполом Святоцирським і… - і тут його заціпило, бо з матушкиного анусу вийшло трохи калових мас перемішананих зі спермою панотця і якась рідина чи то з піхви чи уретри, бо сфінктери трупа остаточно розслабилися. Отець Гєннадій здивувався, але вирішив, що це і є ознака виходу нечистого, витягнув з небіжчиці хреста, обтер його нашвидку об простирадло і надів на себе. Сповз з ліжка, на карачках попрямував в кут спальні і перед оздобленою золотом іконою почав палко молитися, дякуючи богу за підтримку і силу, яку він надав йому для вигнання біса.

Після молитви він підвівся і трохи привів себе до ладу - випив сто грамів горілки. Згадав, що в нього скоро проповідь - дістав з-за ікони пакуночок кокаїну і швидко винюхав доріжку. Досі не розуміючи, що вбив свою дружину, він переступив тіло матушки і вийшов зі спальні до свого кабінету. Замикаючи двері, не глядячи у кімнату, він промовив до неї:

- Приберись тут, грішнице! І не сподівайся на святу неділю - буду гріх з тебе вибивати, - і задоволено хрустнув кістяшками пальців, звівши їх у замок і потягнувшись, а потім обтер носа. За кілька секунд, під його кроки, можна було розчути ще одну фразу-напівбурмотіння: "І Іоана провчу - витовчу з нього гріх". Але покійниця, звісно, не могла його чути.

Отець Гєннадій пройшов до кабінету. Сів за стіл і відкрив біблію. Від рук і хреста тхнуло соком піхви, гімном і ще нестерпно воняло вчорашнє блювотинням з бороди. "Треба омовіння таки" - подумав він, встав і налив собі ще сто грам, але тепер віскаря з якоїсь пляшки з конем на етикетці і - знову всівся читати святе письмо, вирішивши, що помиється трохи згодом.

В двері постукали. "Заходьте" - спокійно сказав піп. В кабінет зайшов дьякон - русявий і блакитноокий красень Іоан:

- Доброго ранку, отче! Готуєтеся до проповіді? Щось повітря тут застоялося - може провітрити? - промовив він солодким баритоном і вказав рукою на вікно.

- О-о-о, вітаю-вітаю… Готуюся. Мій юний. Гарний. Друже. Хочу, щоб і ти долучився до цієї справи. Нумо, ходи до мене.

Іоан нашорошений підійшов до столу і став напроти панотця.

- Ні, іди сюди, ставай збоку - маю показати тобі один вірш, хочу з нього почати сьогодні.

Іоан обійшов стола і став біля батюшки. Той пересунув біблію до краю і ткнув пальцем в рядки.

"І сказали ті мужі до Лота: Ще хто в тебе тут? Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, виведи з цього місця, бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній крик перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його." - прочитав Іоан.

- Розумієш? - насмішкувато спитав батюшка, натомість дякон лише мовчав і здивовано дивився на панотця. Піп протягнув до нього руку і провів правою долонею по його стегну догори, звернувши і спинившись на сідниці, а лівою через рясу погладив Іоана по члену. Іоан сором'язливо намагався відсунути руки попа, але той різко стиснув аж до хрусту пальці молодого чоловіка, що той аж присів.

- На коліна! - рявкнув отець Гєннадій, дякон впав на коліна, піп відпустив руки молодика, натомість запустив свої пальці лівиці в його шевелюру, а іншою рукою трохи притиснув диякона за горло, і продовжував говорити, але більш лагідно, наче добрий батько нібито сварить дитину за якусь незначну шкоду:

- З жінкою моєю знову лягав, і думав я не знатиму того? То гріх, дьякон, ой і гріх. З жінкою - створінням, що спокушене сатаною від створення світу не гидуєш лягати, а зі мною, тим хто денно і нощно про душі ваші печеться, соромишся? Ай-я-яй… То маєш відмолити гріх свій! Все знаю і бачу, бо Господь зі мною! Молись. Молись, сказав!

Він відпустив горлянку молодика. Дякон Іоан, швидко хапаючи повітря, занурив руки спочатку під рясу батюшки, а потім і сам сховався під одіяння, шукаючи його член. Довго шукати не довелося, бо отець Гєннадій вже був готовий до "молитви". Дякон промовив "Прости мені, боже" і прийнявсь робити мінєт панотцю. Батюшка почав задоволено стогнати, схопив через рясу диякона за голову, насаджуючи її глибше до самої горлянки на свій агрегат. Час від часу хрест на його пузі стукав диякона по маківці.

Нарешті Гєннадій кончив і відкинув з силою голову диякона. Той, відпльовуючи заряд сперми і швидко вилазячи з під ряси, втратив рівновагу, різко смикнув головою і сильно гепнувся об край дубового столу. З носа Іоана потекла цівка крові, він втратив свідомість. Панотця це розлютило:

- Та чи ви показилися всі в дому цьому? Та чи нечиста сила вас взяла? - волав отець Гєннадій. Він вискочив з-за столу і почав трясти молодика, щоб той повернувся до тями, натомість випадково ще декілька разів гупнув його головою об стіл.

Іоан остаточно випустив дух. Панотець побачив як кров від носа зачервоні0ла на білих вусах і бороді диякона. Спочатку він замилувався, порівнюючи його обличчя з образом Ісуса, і поцілував диякона у лоба. "Ну, прийди ж до тями, - шепотів він диякону, - Давай, відкрий очі, Іоанчику, дитя моє любе і услада очей моїх". А потім зрозумівши, що скоїв, метнувся до спальні - Авдотья лежала так само як він її покинув.

Батюшка нарешті усвідомив все, що відбулося за неповну годину цього дивного ранку. Спочатку він було запанікував, але знову кинувся до ікони і почав палко молитися. Щоб Господь послав йому розуму і сили справитися з цим лихом.

Потім кинувся до іншої ікони, відсунув її і відкрив прихованого сейфа, набравши код 121318, цифри якого відповідали найулюбленішим віршам панотця з 18 глави книги Буття. За дверцятами на поличці стояла сумка набита грішми і золотом, поруч лежав пістолет і коробка набоїв, а внизу розташувався пакунок з кілограмом кокаїну і закордонний паспорт. Отець перехрестився, взяв сумку, запхав до неї наркотики і паспорт, і вийшов з будинку, повсякчас бурмочачи "все, що в місті твоє, виведи з цього місця, бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній крик перед Господом". Сумку кинув до свого БМВ і попрямував до церкви, де вже почали збиратися прочани.

Два служки трохи привели батюшку до ладу, вдягли, якось розпочали службу. А потім отче Гєннадій читав. Читав пристрасно, з жаром, за що і любили його віруючі. Після проповіді він сів у автомобіль і більше його у приході не бачили.

***

Коли поліція розслідувала цю справу, коли відкрилися всі подробиці "сімейного" життя панотця, то приголомшені відвідувачі приходу казали, що гроші йому допомогла вивезти за кордон одна з прихожанок, яку батюшка часто "сповідував" і забрав із собою. Подейкували, що наркотиками він розрахувавсь з українськими прикордонниками, які випустили його у Придністров'я без реєстрації виїзду. Згодом там отримав документи ПМР, перебрався до Молдови, де купив собі і коханці громадянство на ім'я інших осіб. І пліткували ще, що за рік батюшка покинув свою коханку і втік на якийсь відомий молодіжно-тусовочний острів, чи то Ібіцу, чи Тенеріфе, де на підставну особу відкрив власний бдсм-гей-клуб, який і понині процвітає. З божою поміччю, звісно.