Візьми все своє і вийди з місця цього (огидні тексти, 21+)

18+, жесть, до блювотіння, вразливим - не читати.

Вєсна промозкла і сира у п'яному угарі народжувала Марта в муках. Поміж потугами пила сивуху, матюкувалась, руками з себе його тягнула, тільки б розродитись.

В новинах рвалися ракети, міни, палили росіян, тікали люди, ішли до війська люди, і руйнувалися хати, і вибухали якісь об'єкти якоїсь життєдайної інфраструктури, і пам'ятки архітектури складалися картковими будинками, і долі людські так само сипались із ними в унісон.

Вєсна лише накручувала гучність, підлогою немитою таскалася у позі колінно-локтьовій, тягала за собою напів народжене дитя й блювала кров'ю. Нарешті виповзла на вулицю, в багнюці вимазана повзла країною. Блювала мертвими людьми, металом спаленим наносила собі порізи на передпліччях, щоб і самій стекти — їй було так нестерпно, боляче і страшно.

А поміж ноги їй волочився Март в навколоплідному мішку і шкірився свинцевими зубами, утробу розривав їй кривими ручками, щоб випасти назовні. Червоними очиськами вертів ліворуч і праворуч — виглядав, за щоб вхопитися, щоб з мамки нарешті вирватись.

Вєсна пройшлася Ірпенем і Бучею, забризкала слиною отруйною пів України. Той Март зубами хапався за людей і перекушував їх навпіл, ділив життя їм на "до" і "після". Хтось із людей не виживав.

Той клятий Март дітей пожер багато, не гребував і падлом зі злою кров'ю, набрався сили і нарешті свою мамку розірвав. Із неї випав головою на асфальт, приклався так гарненько і здох нарешті.

Вона, знесилена, замучена і мертва лежала недалеко — розчавлена кривавими пологами Вєсна. Із неї до Марта тягнулася зогнила пуповина з татуюваннями тюремними, уся в кайданах поіржавлених, і з брилами лайна і гною. По ній тепер проходить фронт.

Квітень непотріб той помалу вигортав, щоб не смерділо сильно. Отруївся і помер. Робота буде Травню — розчленувати те все і винести малими купками подалі за городи, на північ від села — нехай те все розтягують круки та інші падложери з того краю, звідкіль до нас приперлася та скурвлена Вєсна. І в тім краю, як люди кажуть, вже добре падлом тхне. То хай так буде і надалі: що гнило на расії заживо — то хай там мертвим догниє.