Візьми все своє і вийди з місця цього (огидні тексти, 21+)

Прикольно. Нагадало мою недавню писанину.

всю сюжети однакові, насправді. Ніц дивного. )))

Люди, на жаль, не окультурилися згодом. Тут Ви помилились..... Не варто писати такі фрази...... Людство деградує. Прикро, але факт.

не згодний з Вами, частина навчилася користуватися унітазом, викидати сміття до смітників, попередньо сортуючи його. Прогрес в окультурюванності наявний, як на мене :)))

Дуже цікавий твір! Здивували не на жарт. Успіхів!

дякую )))

Вражаючий текст. Зачіпаєте питання і проблеми які мало хто має сміливість зачепити. Прочитав і подумалось - справа Ремарка, Хемінгуея, Барбюса живе. Правдиво про війну потрібно писати і знайдуться люди що будуть писати про те, що робить з людиною війна. Переважно такі тексти пишуться після війни. Але в нас війна триває вже 11 років і ми пишемо про це.............

дякую. це оповідання в минулому році потрапило до збірки 4.5.0. від Старого Лева. Поки книжка ще не вийшла, але сподіваюся, що вона таки буде.

Чудовий план!)) Покiйний за свою креативнiсть точнiсiнько попаде у Вальхалу! Бо батечко-трiстер Один любить такi приколи!)))

На словах "грудьми по колінах" поклав вподобайку і вертаюся до читання))

Що ж... Якщо поглянути на це з магiчноi точки зору, то, мабуть на краще, що подiбнi енергii прибираються з власного енергополя. Терапевтично. А для читачiв - э попередження.

Це не енергії. Це ми такі є насправді. Багато чого ми замовчуємо, але все одно воно так чи в інший спосіб виходить назовні. І погане, і добре. Я не боюся, що після цих текстів про мене хтось складе погане враження — люди їх читають, не дивлячись на попередження. І згоден з Вами, що це терапевтично. Це точно.

як власник бороди, розумію і співчуваю головному герою

🤪

Давно такого незвичного тексту не читала, може й ніколи. Одним словом, сподобалось.

Дякую. ;)

Сильний твір! Зачіпає і шматує душу.

Ідея стара, років так 7 точно лежала як чернетка, оце до ума її довів. Дякую.

Знайома черга)))

Йой, схоже на правду! Бо людиська такi людиська!))

То таки правда свята! Мені один вампир то розповідав — жалівся на нестерпне існування серед людей.

Біда тільки з енергетичними вампирами. Занадто гіркі на смак, от люди їх і не кусали, тільки уникали. Бо то так важко - компанія енергетичного вампира.)

То все те ж люди. Люди лише і п'ють кров одне одному.

Дуже цікавий твір. Затягує. Успіхів!

Обережно з творами з цієї збірки, вони місцями реально огидні.

От такої літератури не вистачає "Аркушу"!)

не перехваліть. приємно звісно, але це просто історія, які теж можуть існувати в літературному просторі. Чому їх бояться (але хочуть) читати і писати - то вже інше питання ;) Дякую за відгук :)

Я про стиль і про майстерність роботи зі словом. Свого індивідуального, виокремленого стилю не вистачає більшості з тих, хто тут публікується.

Нічого, хто забажає - навчиться. Треба лише одне - постійно писати ;) ретельно ставлячись до створення історії.

Чудово!

Дякую!

Ого, навіть не знав, що ви тут викладаєте твори! Лайк і підписка!

Дякую!

От тут трохи складно зрозуміти, що сталося насправді. Його спогади настільки переплітаються, що вловити суть за цим нелінійним перебігом та ще задачка. Ускладнює сприйняття тексту побудова речень. Тут і русизмів вистачає. Але головне — довжина речень, де вона не потрібна. Вони ідуть потоком свідомості без розділу на завершені події. Іноді плутається час чи неузгоджені дієслова зустрічаються. До останнього оповідання таких зауважень немає. Можливо ви хотіли передати світогляд героя і його нелінійне мислення, що є дещо сплутаним. Або ж оповіданню необхідна вичитка та редагування. Бо читати було складно саме через текст, а не через тему. От приклад (спочатку ваш текст, наступний абзац мій): «Проригавшись, він не вигадав нічого кращого, як згрести блювотіння рукою трохи вбік, витер руку об ковдру, на якій лежав, розвернувся на інший бік і нарешті заснув - по справжньому заснув, без сновидінь. Останніми його думками, перед тим як очі стулилися, було "наче ж нормальну водку брав..." і знову образ Марини, як вона сміється, тримає чарку, пʼє і потім смішно кривиться.» «Проблювавшись, він не вигадує нічого кращого, як згребти блювотиння рукою трохи вбік. Витерти руку об ковдру, на якій лежав, розвернутися на інший бік і нарешті заснути. По-справжньому, без сновидінь.  Останніми його думками, перед тим як очі стулилися, було: "наче ж нормальну водку горілку брав..." — і знову образ Марини. Те, як вона сміється, тримає чарку, пʼє і потім смішно кривиться.» Не можу заявити, що я спец редагування чи, принаймні, бетаріденгу, але конкретно в цьому оповіданні багато текстових проблем. Але задум мені сподобався. То що ж з рештою ви хотіли показати і що там у них сталося?

Як і що сталося?.. там у фіналі лєтьоха, наче, закриває сюжет.

Сильно. Виглядає як повна рефлексія. Потік образів й метафор ідуть як судно без стерна, а це має сенс. Символічно, проте складно в сенсі гидкості, проте настільки гидко що добре. Важко щось казати, бо після таких текстів треба багато думати замість того, щоб говорити. А отже це література.

Дякую. ;)

Це я на "На читай!" слухала. Веселенька історія

Так, ж таке!